Наркотики, алкоголь, дискотеки… Тернополянка розповіла, що змусило її поїхати з рідного міста в Індію

Ця худорлява, світловолоса, усміхнена дівчина кілька років тому зрозумівши, що для педагогічної діяльності потрібний досвід, вирушила здобувати його у мандрах. Тепер Оленка Зимницька подорожує зі своєю «половинкою» — Владиславом Ковалем. На мандри заробляють, продаючи кераміку, різьблені камені та інші рукотвори. Нещодавно повернулися з автостопової мандрівки Європою.

— Усе почалося з поїздки на фестиваль «Уніж», до того була досить обмежена світоглядними рамками, — розповідає Оленка. — Хоча не подобалося те, що в Тернополі бачила: модно було ходити на дискотеки, пиячити, вживати наркотики. На «Уніжі» зовсім інше: всі дуже позитивні, кожен займається саморозвитком. Потім зрозуміла: найбільша мрія — поїхати в Індію. Мені здається, що всі мандрівники починають з неї. Душею туди тягнуло. Я не кришнаїт чи буддист — просто дуже хотілося до Індії. Тішила себе мріями про те, як поїду туди. Але треба було компаньйона. Тривалий час такого не було, мандрувала на близькі відстані. Потім зустріла свою «половинку», виявилося, що він теж мріє поїхати туди. Закінчили навчальні заклади. Я забрала свій диплом, а його ще досі лежить у Харкові в Національній юридичній академії. Влітку в Криму продавали вироби, виготовлені власноруч, так назбирали грошей, купили квитки та поїхали в Гоа зимувати. Розпочалося здобування життєвого досвіду, пише Вільне життя плюс.

З тої, першої, поїздки минуло два сезони. Саме ними, а не роками, рахують у Гоа — у найменшому та найбільш європеїзованому штаті Індії. Сезон починається з кінця вересня і триває до березня. Коли повернулися, казали знайомим: нащо вам той ноутбук, ліпше купити квитки, поїхати до Індії, там спробувати знайти себе. Оленка визнає, що не всі влаштуються на роботу, але спробувати можна завжди. Ця південна країна сподобалася можливістю працювати в антистресовому режимі. Каже, що там інші стосунки між роботодавцем і працівником: немає ні зверхності, ні тиску, працюєш без остраху. Щоправда, зазначає, Індія стає більш закритою, щороку важче отримати візу.