Конфлікт через майно: на Тернопільщині частина пайовиків забрала все, а інші, які гарували роками в колгоспі, залишились ні з чим

«Куди поділося наше майно?». Про це запитують пайовики колишнього селянського товариства в Кривчому на Борщівщині. І не знаходять на нього відповіді…

Колективний лист жителів Кривчого повернув мене на десятиріччя або й більше тому. Саме на початку 2000-х років у колишніх сільськогосподарських товариствах почали обліковувати і розпайовувати колективне майно. Цей процес переходу колективної власності в приватну став болючим для всіх. Тоді таких листів у редакційній пошті було дуже багато. З часом їх поменшало. Але, як виявляється, це не означає, що проблеми зникли: просто не всі про них говорять і пишуть.

Пайовики з Кривчого вирішили не мовчати, написали, бо стверджують, що їм уже увірвався терпець від несправедливості. Одні забрали все, інші ж, які гарували роками в колгоспі, залишились ні з чим. Жодної копійки орендної плати за користування спільним майном за всі ці роки люди не отримували, хоча, стверджують дописувачі, їм відомі факти зникнення тракторів та іншої техніки. Але хто їх продавав чи віддавав без згоди пайовиків, кому і на яких підставах — так і не знають, пише Вільне життя плюс.

Довіривши майно лідерам, так званим уповноваженим особам, пайовики сподівалися на справедливе розпорядження і володіння майном, яке перебуває у спільній частковій власності. Та сьогодні вважають себе обманутими. Кажуть, що боляче, коли в рідному селі свій свого дурить…

Зустрітись із людьми, вислухати їх я попросила начальника управління агропромислового розвитку Борщівської райдержадміністрації Миколу Головатого, попередньо ознайомивши зі змістом листа. Вивчивши це питання, він визнав, що проблеми там і справді існують, але наголосив, що управління вже не має на сьогодні тих функцій впливу, які мало колись. Із початком реформування агропромислового комплексу ці функції були зведені лише до дорадчої допомоги. Люди — власники свого майна — самі мають право ним розпоряджатися.

У кабінеті сільського голови, куди зійшлися автори листа і деякі лідери, яким, згідно з договорами було передано певну частку колективного майна, зав’язалася гаряча дискусія. Лідер Степан Соколовський, у групі якого — найбільше пайовиків і якому було доручено володіти чималою кількістю техніки, не прийшов на зустріч, зіславшись на погане здоров’я. Саме до нього в людей найбільше претензій. За п’ять років дії договору між ним і частиною пайовиків, які віддали йому свою частку належного їм майнового паю в спільну часткову власність, лідер, стверджують люди, не виконував умов цього документа. По закінченні терміну дії угоди до Степана Соколовського прийшли члени комісії з вимогою, аби він показав наявну техніку, та він, кажуть, навіть не впустив їх на своє подвір’я. Хоча люди мали на руках рішення комісії про повернення майна. Хотіли знати: що ще є в наявності і що з ним далі робити, адже договору з цим лідером не продовжили.

Пайовики зажадали пояснень від пана Степана, їх цікавило, чи є ще вся та техніка, яку йому доручили. Думку Соколовського з цього приводу ми не почули, адже чоловік на зустріч не прийшов. А люди розповідають, що зверталися до правоохоронців, у прокуратуру, аби компетентні органи допомогли їм знайти справедливість. Та жодна з перевірок не визнала вини Соколовського, отже, у його діях не побачили ознак злочину.