Коли сльози стають заголовком: Катерина Поліщук про втрату та публічність (ФОТО)

Коли публічна особа переживає глибокий особистий біль, суспільство часто забуває: перед ними — не лише символ, а насамперед людина. Саме про це написала Катерина Поліщук, відома як “Пташка”, після відкриття пам’ятника її загиблому коханому.

Цей день мав бути про пам’ять, про втрату, про любов. Але замість тиші й простору для сліз — камери, мікрофони, спалахи.

“Кожна моя сльоза в ту ж секунду збирала навколо мене 15 журналістів, бо ж як пропустити таку картинку,” — поділилась Катерина. Вона шукала захисту в плечі сестри, бо більше ніде не могла сховатись.

Цей болючий досвід став підґрунтям для важливих питань:

— Де проходить межа між журналістською роботою і базовим співчуттям?

— Чи має людина, навіть відома, право поплакати без камер?

— Чому медіа іноді забувають, що за кадром — серце, яке болить?

Катерина не звинувачує — вона звертається. Її допис — заклик до емпатії. До усвідомлення, що навіть “обличчя спротиву” має право на особистий біль. На простір для горя, де сльоза — не контент, а крик душі.