Жінка на чолі колони "На щиті": історія тернопільської волонтерки "Відьми"

Тернополянка Оксана Перняк, відома за позивним «Відьма», вже рік майже щодня зустрічає полеглих воїнів, аби провести їх в останню путь за кермом автомобіля гуманітарної місії.

Проте її допомога Україні значно ширша: жінка встигає опікуватися пораненими в лікарнях та збирати кошти для ЗСУ, продаючи створені власноруч українські силянки.

Що ж спонукає людину стати частиною такої емоційно виснажливої місії? «Терміново» Оксана розповідає, що поштовхом для неї стала особиста криза, яка змусила шукати вихід з важкого стану.

«Поворотним моментом для мене стала хвороба, сидіти вдома я не могла, лізли дурні думки. Якось випадково натрапила на інформацію про місію «На щиті», тоді просто приєдналася до супроводу, ще не знаючи, що це стане частиною мого життя», — ділиться волонтерка.

Свій перший виїзд, який відбувся взимку 2024 року, жінка пам’ятає нечітко, проте емоції закарбувалися назавжди.

«Я мало що пам’ятаю з того дня, було холодно, йшов дощ, але емоції — були сльози, було якесь внутрішнє тремтіння від розуміння, що ти їдеш перед тілом полеглого Героя, це важко описати словами. Спочатку ці почуття не відпускають – тиждень, два, а потім вони притуплюються, бо ти не можеш кожного дня плакати. Так, буває, що раз на три місяці все накопичується, і на деяких супроводах я таки плачу, бо людина не може тримати все в собі».

Перед виїздом, каже Оксана, в неї немає спеціальних ритуалів чи налаштувань — лише усвідомлення обов’язку.

«У мене немає ні афірмацій, ні якихось фраз перед виїздом. Є супровід — значить, треба їхати, все просто».

А от її позивний «Відьма» має цілком логічне пояснення, пов’язане із захопленням езотерикою: «Я працюю з картами Таро, а таких, як я, часто називають відьмами».

Пригадуючи початки своєї участі в місії, волонтерка з сумом зазначає, що спершу реакція суспільства була не такою активною.

«Коли я тільки доєдналася, дуже мало людей зупинялося, ще менше розуміли, що відбувається. З часом ситуація змінилася, з’явилося більше машин, більше свідомих людей. Згодом ми поділились на два фонди «На Щиті», які виконують супроводи у Тернополі, адже їх стало дуже багато, і потрібно ж пам’ятати, що волонтери теж втомлюються, маємо родини, роботу».

Особливе місце в її роботі займає фіксація супроводів на відео. Це відповідь на численні прохання рідних, які хочуть бачити, як їхніх близьких проводжали в останню путь.

«Це важливо, адже рідні загиблих питають, де можна побачити супровід. Хтось знімає з початку колони, хтось із середини, я знімаю з машини «На щиті», загалом маємо 3–4 оператори».

Та робота волонтерки не обмежується лише супроводами. Пані Оксана активно допомагає військовим, які перебувають у чотирьох лікарнях Тернопільської області. Вона разом з товаришами намагається повернути нашим захисникам відчуття звичного життя.

«В одну, що найдалі, ми їздимо раз на місяць, в інші — раз на тиждень, по черзі. Але ми стараємося не лише бути з ними в лікарні. Наприклад, нам дали квитки, і ми повезли хлопців у Murava Park на концерт DOROFEEVA. У неділю була риболовля, скоро йдемо на концерт Степана Гіги. Ми хочемо, щоб вони відчули, що життя триває, навіть попри біль».

Після перемоги пані Оксана мріє поділитися пережитим у власній книзі. Вона хоче зберегти історії, почуті в машині під час супроводів, — історії про біль, світло та незламну людяність.

«Коли закінчиться війна, я хочу видати книжку — можливо, не одну. Вона буде складатися з історій, які мені розповідали у машині під час супроводів, там багато болю, багато світла, багато людяності, це потрібно зберегти».

На завершення розмови вона звертається до всіх небайдужих із простим закликом: «Я б дуже хотіла закликати людей долучатися до допомоги військовим, зі мною можна зв’язатися за контактами… Допомога може бути різною: перев’язувальні матеріали, засоби гігієни, футболки, шорти, солодощі. Ми будемо щиро раді кожному, хто не залишиться осторонь».

Реквізити рахунку для грошової підтримки волонтерів:

4441111124825492

Банка для збору https://send.monobank.ua/jar/iEJtK4NAa

Головне завдання волонтерів — з пошаною супроводжувати тіла загиблих захисників додому, і долучитися до цієї важливої справи може кожен. Дізнатися про час та місце зустрічі кортежу можна у спеціальному Telegram-каналі, де координатори публікують усю актуальну інформацію.