Люки, дроти, оцупки труб – які небезпеки чатують на тернополян? (фото)

На днях львів’яни були шоковані трагедією з падінням хлопчика у каналізаційний люк. А чи безпечно ходити містом у Тернополі? І не тільки дітям, а й дорослим? І хто нам винний у тому?

У мене автівки нема, тож доводиться щодня не одним кілометром міряти Тернопіль, як мовиться, вздвовж і впоперек: тротуарами, стежками, дворами й парками. Багато блукаю не тільки по них, а й різними задвірками й окраїнами, через що бачу не лише цивілізований бік, а досить часто всякий бруд, непотріб і жахи тернопільської землі, пише Топільче.

В основному все це «створене» не природою, а «дбайливими» руками і ногами, а найперше технікою як комунальних служб, так і самих тернополян. На жаль, обурюватися, коли стається якась трагедія, вміють усі, звинувачуючи ті цих, а ці тих. Та всі дії можна об’єднати одним словом — рагулізм.

Візьму до прикладу ті ж люки, через що трапилася трагедія у Львові. Чи їх у Тернополі мало — відкритих і пошкоджених? І винні в тому не тільки комунальники, що не бачать їх чи, може, й забули про їх існування в певних місцях — я чимало занедбаних (інколи вже не діючих отворів каналізації) зустрічав у різних частинах міста. Та не всі небезпечні люки на совісті комунальників, бо кришки з них вони, напевно, не крали і не здавали на брухт.

Але не тільки люки становлять небезпеку. Скільки всяких оцупків обрізаних труб, огорож стирчать з-під землі, об які не раз можна ногами зачепитися і впасти, скільки з будинків звисає поламаних водостічних труб, кусків штукатурки, тріснутих цегол та іншого. Я недавно писав і на сайті, і в газеті про плитки штукатурки на будівлі обласного театру. А результат? Чи то самому йти і прибирати ті всі небезпеки?

Недавно на Фейсбуці, а відтак і в реальному часі почали обурюватися проблемою паркування водіїв-рагулів. Але це тільки одне щупальце великого спрута, який називається рагулізмом. І сама проблема набагато ширша. І боротися з нею не так легко. Бо і викинуте не в урну, а де попало сміття (від звичайної обгортки чи недопалка до будівельних тонн битої цегли), і паркування на тротуарах, і перехід вулиці на червоне світло (дуже часто з маневруваннями перед бамперами машин), і брутальне лихослів’я на вулицях та в кабінетах, і злодійський визиск на ринках та в магазинах, і ще маса інших рагульських діянь — різноликі грані однієї проблеми.

...Багато вже написаного (не себе маю на увазі) в тему, багато ще буде написано. А поки — кілька світлин про тернопільський комунальний та дорожний рагулізм.

 Один з тернопільських люків — впадеш, то не тільки ребра поламаєш

 За такий стрижень можна добряче зачепитися

А на цей, не дай Боже, впадеш, то — живим навряд чи залишишся

 Ще один «бойовий» зразок тернопільського будівництва й ремонту

 Ще один зразок «креативного», чи, що більш вірогідно, «кретинного» мислення дорожників

 Просто «геніальне» вирішення відкритих люків. Це, певно, тільки наші дорожні служби до такого «новітнього» дорожнього знака додумалися. Дивно, що його ще не узаконили в правилах дорожнього руху