Зерно під прицілом: Чеслав Пестюк аналізує, як Україна пережила продовольчу війну і стала донором для світу

Український аграрний сектор опинився в епіцентрі не лише збройного конфлікту, а й глобальної продовольчої кризи. Блокада портів, зупинка експорту та ризик голоду в Африці — все це перетворило зерно на елемент великої геополітики. Попри війну, Україна змогла відновити постачання продовольства та запустити унікальну гуманітарну програму. Як країна, що воює, стала рятівником для світу — пояснює міжнародний фінансовий експерт Чеслав Пестюк.

Як війна зламала аграрну економіку України. Пояснює Чеслав Пестюк

Повномасштабне вторгнення Росії у лютому 2022 року стало ударом не лише по безпеці України, а й по глобальній продовольчій системі. За словами Чеслава Пестюка, Україна, один із ключових постачальників пшениці, кукурудзи та соняшникової олії на світові ринки, втратила доступ до своїх головних експортних маршрутів — Чорноморських портів. У березні–травні 2022 року експорт зернових фактично зупинився, що спричинило паніку на глобальних біржах і зростання цін на пшеницю до рівня, який не спостерігався з 2008 року.

Особливо сильно ця криза вдарила по країнах Африки та Близького Сходу, які залежали від українського зерна. В Організації Об'єднаних Націй тоді попереджали про ризики голоду в найбідніших державах, а Генеральний секретар Антоніу Гутерріш публічно назвав ситуацію «бурею, що насувається».

Пестюк зазначає, що українські аграрії опинилися в надскладних умовах. Весняна посівна кампанія 2022 року проходила під обстрілами, на мінованих полях, із хронічним дефіцитом пального. Попри це, за даними Міністерства аграрної політики, вдалося засіяти понад 70 % довоєнних площ. Водночас логістичні витрати зросли в рази: зерно доводилось вивозити через західний кордон — автотранспортом або залізницею, що в рази менш ефективно, ніж морські перевезення. За словами Олександра Соловейка, директора аграрного аналітичного центру "AgroLogic", собівартість вивезення тонни пшениці зросла майже утричі: з 30–40 доларів до понад 100.

Багато господарств, особливо на півдні та сході, не могли ані продати врожай, ані отримати нове фінансування. Затоварення елеваторів, падіння внутрішніх цін і ризики окупації створювали ланцюгову кризу, яка загрожувала знищенням виробництва. Як зазначає економіст Олег Нів’євський з Київської школи економіки, агросектор став заручником війни, хоч і залишався критично важливим для валютних надходжень: «Навіть у 2022 році сільське господарство забезпечило понад 50 % усього українського експорту. Без нього фінансова стабільність країни була б ще вразливішою».

Чорноморська зернова ініціатива як найкраща альтернатива. Точка зору Чеслава Пестюка

У відповідь на загрозу голоду в низці регіонів світу влітку 2022 року розпочалися складні дипломатичні переговори щодо розблокування українських портів. 22 липня в Стамбулі було підписано Чорноморську зернову ініціативу (Black Sea Grain Initiative) — угоду між Україною, Туреччиною, ООН і Росією. Чеслав Пестюк відзначає, що документ передбачав створення безпечного морського коридору з портів Одеси, Чорноморська та Південного для вивезення аграрної продукції, що накопичилася внаслідок блокади. І хоча Росія формально виступала стороною угоди, фактично вона не мала впливу на відправку українських суден — маршрути та умови погоджувалися через посередництво ООН і Туреччини.

За словами Пестюка, цей механізм дозволив вивезти понад 30 мільйонів тонн зерна до країн Азії, Африки та Європи. Найбільшими одержувачами стали Китай, Туреччина, Іспанія, Єгипет і Бангладеш. Завдяки відновленню експорту міжнародні ціни на пшеницю дещо знизилися, а на українському ринку з’явилась хоча б часткова ліквідність. «Зернова угода стала першим реальним кроком до розблокування економіки під час війни», — наголошує заступник міністра економіки Тарас Качка. За його словами, до моменту підписання ініціативи понад 20 мільйонів тонн агропродукції залишалося заблокованими на елеваторах і складах, зокрема у південних регіонах.

Проте зернова ініціатива мала і слабкі сторони, наголошує Чеслав Пестюк. По-перше, вона діяла тимчасово: кожні 120 днів угоду необхідно було поновлювати, що давало Росії важелі для шантажу. По-друге, російська сторона постійно створювала штучні перепони: затримувала інспекції суден, блокувала реєстрації нових маршрутів, саботувала розширення номенклатури товарів. Наприкінці 2022 року кількість відвантажень почала скорочуватись, а терміни проходження суден через Босфор — подовжуватись до 20 днів.

Це змушувало Україну шукати паралельні логістичні рішення — збільшення експортних спроможностей дунайських портів, нарощення перевезень через Польщу та Румунію. Але, як зауважує аналітик Українського клубу аграрного бізнесу Роман Сластьон, «без морського експорту Україна втрачає не лише обсяги, а й конкурентну перевагу. Наша логістика найдешевша саме через море. Все інше — тимчасова заміна, яка не витримує порівняння».

Grain From Ukraine. Розповідає Чеслав Пестюк

У відповідь на спроби Росії використати зернову кризу як інструмент політичного тиску, восени 2022 року Україна ініціювала власну гуманітарну програму — «Grain From Ukraine». Її офіційний старт відбувся 26 листопада — у День памʼяті жертв Голодомору. Мета програми полягала в тому, щоб безкоштовно або за зниженими цінами постачати українське зерно до найбідніших країн, зокрема в Африці, де нестача продовольства набирала загрозливих масштабів. Чеслав Пестюк наголошує, що стартовий внесок українського уряду становив близько 20 мільйонів доларів, а партнерами стали понад 30 держав і міжнародних організацій, серед яких — Німеччина, Японія, Франція, Нідерланди, ООН, Єврокомісія.

На першому етапі програми вдалося відправити десятки тисяч тонн пшениці до Ефіопії, Сомалі, Кенії та Ємену. До грудня 2022 року судна з українським зерном прибули до африканських портів, демонструючи, що навіть у розпал війни Україна готова робити внесок у глобальну продовольчу безпеку. Президент Володимир Зеленський назвав ініціативу не лише проявом солідарності, а й частиною боротьби з російським терором: «Україна не була джерелом продовольчої кризи, ми стали її вирішенням — навіть з обстрілами, з мінами, під ракетами».

Чеслав Пестюк, посилаючись на оцінку Світового банку, зазначає, що реалізація програми «Grain From Ukraine» допомогла знизити рівень ризику голоду в чотирьох із шести найбільш вразливих до дефіциту продовольства регіонах Африки. Також вона стала сигналом для глобального півдня: попри всі виклики, Україна не забуває про своїх партнерів. Цю ініціативу відзначали в ООН як «виняткову для воюючої країни».

Водночас українські експерти наголошували, що програма має подвійне значення. «Це не лише гуманітарна місія, а й інструмент економічної дипломатії», — каже Ганна Гопко, голова правління Мережі захисту національних інтересів ANTS. За її словами, Україна потребує підтримки з боку Глобального Півдня у міжнародних організаціях, і зернова ініціатива стала важливим кроком до зміцнення цих зв’язків.

За словами Чеслава Пестюка, у підсумку «Grain From Ukraine» не просто доповнила Чорноморську зернову ініціативу, а й задала нову рамку: Україна як не жертва, а відповідальний глобальний гравець. І ця нова роль збережеться навіть після війни.

«Grain From Ukraine» — це не просто жест солідарності, це декларація нового статусу України у світі. Ми більше не сприймаємо себе лише як постраждалу сторону — ми діємо як відповідальний учасник глобального процесу. І саме цю роль нам доведеться утримувати й після перемоги», — підсумовує Чеслав Пестюк.