Екстремальна мандрівка: як тернополянин підкоряв Чорне море протягом 17 днів (ФОТО)

Повсякденний дрес-код тернополянина Олега Владимира — діловий костюм та краватка, адже він — державний службовець. А ось поза роботою — екстремальний мандрівник: у ковбойському картузі, спортивному одязі, з туристичним спорядженням.

Кілька днів тому Олег повернувся з особливого сплаву, організованого командою TURE, — морськими просторами. Разом із товаришами-киянами Ігорем Гнатюком та Олександром Коломійцем підкорив на каяках (одномісних байдарках) Чорне море! Вони практично стали одними з перших українських сміливців, котрі здійснили похід на каяках вздовж узбережжя Кримського півострова. Тому приурочили похід історії козацьких звитяг на морі, пише Нова Тернопільська газета.

— Сплав річками — не дивина, я особисто вже з десяток разів пройшов на байдарках Дністром, Черемошем, тому хотів випробувати себе у відкритому морі, — розповідає Олег. — Похід був невідомим для нас із технічного боку, адже ми не знали, як поводиться море, до того ж потрібно було з’ясувати питання кордонів, аби не потрапити в халепу. Саме тому на початку подорожі звернулися до прикордонників і впродовж мандрівки звітували телефоном про наше місцеперебування. Водночас за нами стежили прикордонні служби. За правилами, дозволяється запливати в море на 2 милі (близько 4 км), проте іноді, обминаючи бухти, доводилося відпливати й до 7 км.

Маршрут екстремалів на байдарках пролягав від Керченської протоки до мису Тарханкут, загальна протяжність — 550 км. Сплав тривав 17 днів — з 16 вересня до 2 жовтня, щодня байдарники проходили від 10 до 65 км залежно від погодних умов.

— Море непередбачуване — то спокійне, то раптом зривався вітер і гнав хвилі, то починалася злива, а в передостанній день зовсім не гребли через негоду, — каже Олег. — Небезпека чатувала завжди, але ми мали жилети, добротне спорядження, тож у принципі почувалися захищеними.

Та все ж мандрівка не обійшлася без пригод. Якось байдарники потрапили під грозу, навіть не бачили один одного — рятувалися, як могли. А от з приємністю чоловіки згадують, як їх супроводжували дельфіни, а ще — незабутню зустріч із відомим українським альпіністом і мандрівником Фантиком біля Ведмідь-гори.

— Нарешті зустрів таких волоцюг, як я! — радів Фантик, —розповідає Олег. — Випробував наш каяк, оцінив його, а щодо весел, то сказав, що його сильніші. Фантик неповносправний — колись отримав травму хребта і не може ходити, але він дуже сильний духом!

Коли мандрівники пропливали біля Алупки, саме вечоріло, здійнявся сильний шторм. Вони розуміли, що попереду приватна територія, але не було виходу — довелося причалити «навпомацки». І не прогадали! Спинили каяки у… санаторії Верховної Ради.

— Щастя, що нормальний охоронець був — дозволив заночувати під дахом, але за умови, що вдосвіта відчалимо, — розповідає Олег. — А от наступного дня біля Форосу через сильний вітер ми порушили акваторію, про що згодом нас повідомили прикордонники. Через негоду була ще одна пригода. Після Севастополя ми втратили з виду Сашка, тож треба було його дочекатися. Вайлуваті хвилі не дозволяли причалити. Ігор якось добрався до берега, а мене перекинуло. Хвилі зірвали картуз, відеокамеру, що була прикріплена на голові, окуляри. Шукати під водою — як голку у сіні, тож я вже не сподівався знайти речі, але мені пофортунило — за півгодини винесло картуза, а за годину — камеру! Окуляри, мабуть, знадобилися Посейдону!

До Криму мандрівники добиралися автівкою. У каяках морем везли з собою намет, спальні мішки, одяг, ну і, звісно, десятки кілограмів харчів — від гречаної та манної крупи до сушеного м’яса, консервів та «енергетиків» — халви, козинаків і шоколаду.

— На пальнику в казанку варили борщі, каші, картоплю, макарони, готували чай — усе, як належить! — усміхається Олег. — Сплав морем — це ще й добрий урок географії — вивчив усі куточки Криму: найбільше вразили бухта Ласпі біля Фороса, мис Мартьян, неймовірний захід сонця біля мису Опук. До того ж не надто потратився на мандрівку — лише близько двох тисяч гривень. Якби довелося жити у готелі, потратив би цю суму за два-три дні. Цивілізація вимагає витрат, а екстрим дарує незабутні враження.