Мучениці і матір: чому шанують Віру, Надію, Любов та Софію і що святкують цього дня

Щороку 17 вересня українці відзначають одне з найзворушливіших християнських свят - День Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії. Це не лише день пам’яті святих мучениць, а й потужний символ жіночої сили, любові та жертовності, які передаються з покоління в покоління.

Це свято вшановує все, що закладено у жіночій природі: вміння любити беззастережно, терпіти мовчки, захищати - навіть ціною життя. І недаремно в народі цей день вважають жіночими іменинами серця й душі.

Іменини, які носять душевний сенс

Це особливий день для всіх жінок і дівчат із іменами Віра, Надія, Любов і Софія. У храмах цього дня правлять молебні, а вдома - готують святкові страви й накривають стіл.

Народні традиції, що збереглися донині

У давнину цей день мав дуже глибоке емоційне наповнення, особливо для жінок і матерів:

• Матері в цей день благословляли дочок. Вірили, що саме сьогодні їхня молитва має особливу силу. Старші жінки ставилися до цього свята як до духовної передачі жіночої сили.
• "Сльози на захист дому" — жінки вранці плакали навмисне, «оплакуючи долю» своїх дітей. Вважалося, що такі сльози стануть оберегом для дому, принесуть полегшення в душі й захистять родину на цілий рік.
• Заборонено працювати в полі чи поратись з важким хатнім господарством, особливо жінкам. День присвячували душі, спокою, молитвам.
• На стіл обов’язково клали хліб і мед — як символи родинного тепла й Божої ласки. Запрошували хрещених, сестер, матерів — родинна єдність мала особливе значення.

Що ще робили цього дня

Молилися за здоров’я дітей і матерів. Вірили, що молитва Софії — матері, яка втратила дітей — допомагає жінкам, які пережили втрати чи складні пологи.

Не брали шлюбів і не сваталися. Казали: «Не час шукати щастя, коли самі святі мучилися — час просити мудрості».

Дарували обереги. Особливо дівчатам — хрестики, вишиті хустки, стрічки з молитвами. Все мало символічний підтекст — віра, надія, любов мають бути завжди при серці.