"Характером нагадують кота": 14-річний хлопець з Тернопільщини вирощує незвичайних декоративних курей

14-річний Василь Довгаль із Збаража перетворив своє дитяче хобі на справжнє господарство — у його дворі живе понад 60 декоративних курей п’яти рідкісних порід. Хлопець самостійно будує вольєри, піклується про птахів, веде TikTok про фермерство і мріє розвинути власну справу.

Хлопець розповів Суспільному, що птахівництвом почав цікавитися з двох років, тоді підгодовував бабусиних курей. Зараз у нього є 60 курей і він мріє далі розвивати своє господарство.

Індонезійські — рідкісні кури. Вони мають повністю чорне забарвлення

"Це порода, назва якої аям цемані. Фермери заводять цю породу для оригінального екстер’єру. Їхні особливості — чорне м’ясо, гребінь, кістки, нутрощі, сережки-очі. Це показник їхньої чистокровності. Яйця середнього розміру, трішки менші, ніж у простої курки. Яйценосність — від 100 до 120 яєць за рік. Півень може важити два кілограми, курочка — пів. Характер буває агресивний та полохливий. Я їх просто вже приручив, то вони в мене більш-менш йдуть до рук", — говорить Василь Довгаль.

У цьому ж вольєрі живуть шовкові кури. Вони не літають, тому що замість пір’я мають пух.

"Особливість шовкових курочок — незвичне оперення, шовковисте. Яйценосність у цих курей — 100-130 яєць за рік. Їхня цікавинка в тому, що мають п’ять пальців на ногах. Виживають курчата в 90-95%, завжди народжуються здорові курчата, так як і в аям цемані. М'ясо в них чорне. Вони як яєчного, так і м’ясного направлення".

Курник-вольєр для птиці Василь побудував разом із батьком минулого року. На це витратили шість місяців. У ньому живе вісім шовкових курей та п’ятеро аям цемані. У кожної породи — своє місце для сну та вигулу.

"Вольєр побудований так, що розміщений надворі, є денний вигул для курей. Є вольєр від морозів і прихистку на ніч. Обробляю його йодокліном, це такий білий порошок. Обробка йде по всьому курнику. Це від вірусів, бактерій та бліх", — говорить хлопець.

Щоб у курей були міцні кістки та щоб вони несли багато яєць, їм потрібні вітаміни. Тому треба підбирати відповідне харчування:

"Домішки — трикальцій фосфат, рибне борошно та м’ясо-кісткове борошно. Також доливаю до зерна та кукурудзи спеціальний риб’ячий жир. Додаю багато круп: пшеницю, кукурудзу".

Цікавитися курми Василь почав, коли йому було два роки

"Часто відвідував бабусиних курей, ходив годувати. А серйозно ними почав займатися у 2016 році. Попросив тата, щоб він мене завіз на птаховиставку. Там уперше побачив карликових та породистих курей. Вони мені дуже запали в душу і я попросив тата, щоб він мені їх купив. І так все почалося із сібрайтів. Зараз маю 60 курок разом із півнями. І порід маю п'ять чи шість, бо є ще змішані породи".

Карликовий кокінхін — декоративна курка родом з Китаю.

"Незвичного розміру, мініатюрна. Курочки важать 500 грамів, півники можуть важити 600-700. Яйценосність у них — 80-100 яєць на рік, тобто, порода ні м’ясного направлення, ані яйценосного. Декорація. Мені ці кури запали в серце, тому що за характером нагадують мені домашнього кота. Вони можуть підійти, поговорити, закудкудакати, ручні, не тікають нікуди", — розповів Василь Довгаль.

Є в господарстві й карликові кури срібного та золотого окрасу:

"Це порода сібрайт. З цієї породи саме все й розпочалося. Це найулюбленіша порода зі всіх, які в мене є. Ці кури інколи полюбляють літати, тому, якщо їх заводити, то краще мати якесь відведене приміщення, де не буде доступу до дерев. Сама порода — з Великобританії, її вивів Джон Сібрайт. Він ще писав про неї у далекому 1815 році".

Ще одна порода — падуан.

"Порода — з італійського міста Падуя. Ці кури мають незичний вигляд через свій капюшон на голові. Падуани несуть від 100 до 150 яєць на рік. Курочки вважаються добрими несучками, добре виводять курчат. Швидко звикають до людей, але мають невелику агресивність. Півник може важити кілограм, а курочка — 500 грамів. Також можуть добре літати, але через капюшон на голові можуть недобре орієнтуватися".

Більшість курей Василь виростив з яєць в інкубаторі. Вилуплюються курчата за 21 день, як і в природніх умовах. Однак потрібно контролювати температуру та вологість:

"Є термометр, показує температуру. Нормальна температура для інкубування яєць — 5 або 38 градусів за Цельсієм. Є кнопка, якою регулюється температура. Тобто, якщо вона зависока, її можна спокійно знизити. Для інкубування потрібен процент вологості й часте перевертання. Я перевертаю зранку та ввечері.

Намочую чотири ганчірки, вони можуть тримати вологість цілий день, тому можу за це не турбуватися. На 20 день курчата починають вилуплюватися, а на 21 день висихають. Але в інкубаторних умовах цей процес може затягуватись на 25 та 26 днів, тому що це все одно не повноцінна заміна природніх умов".

Про своє господарство Василь розповідає у соцмережах

"У мене є свій тік-ток акаунт, де я публікую життя своїх курочок. Також спілкуюся з іншими досвідченими людьми в цій сфері та набираюся досвіду. Моя мрія — розвинути своє господарство і зробити на цьому бізнес. Хочу, щоб моя подальша робота приносила мені більше задоволення".