Тернопільська злодійка спеціалізувалася на дитячих речах

…Торішні березень-квітень для кількох тернополян були прикрими. Люди не знаходили придбаних для своїх дітей візків, велосипедів, самокатів, роликових ковзанів, які звично залишали в під’їздах своїх будинків чи в гуртожитських коридорах і ніхто їх не чіпав. До певного часу… Так непомітно березневої ночі невідомий на той час зловмисник тихенько викотив з багатоповерхівки дитячий возик, вартість якого експерти оцінили на суму трохи більше тисячі гривень. З другого будинку через кілька днів «випарувалися» два велосипеди, а через ніч на іншій вулиці теж сталася крадіжка — господарі втратили візок. Потерпілі почали звертатися в міліцію. Так минув березень. А квітень почався теж під знаком «дитячої» спеціалізації нічного крадія. Там зник один візок, там — другий… Плакали діти, втративши улюблені забавки: хто — велосипед, хто — самокат чи ролики…

Майже півтора десятка злодійств, як з’ясували працівники Тернопільського міськвідділу міліції, — справа рук одного лиходія. Хто він? Не він, а вона — у поле зору правоохоронців потрапила Ольга. Не заперечувала, що зберігає в сараї крадені речі. І ті, що не встигла збути, відгукуючись на оголошення, сама віддала міліціонерам. Ті дитячі речі й стали одним із доказів у кримінальній справі, а потерпілі впізнавали ті, що були в них викрадені.

Підозрювана спершу розповідала, де, що і як прихопила. Під час відтворення обставин на місцях злочину за кількома тернопільськими адресами теж детально вказувала, звідкіля брала чуже, приглядаючись, щоб ніхто не помітив. А пізніше змінила лінію поведінки, мовляв, до крадіжок вона не причетна, не її рук справа. Й опинившись на лаві підсудних, Ольга твердо наполягала на тому, що ні в чому не винна, а під час досудового слідства обмовила сама себе. Чому? Запевняла, спрацював жіночий інстинкт: хотіла захистити від неприємностей свого співжителя. Мовляв, узяла на себе його провину. В деталі не вдавалася, бо скориставшись наданим законом правом, відмовилася давати покази.

Є в матеріалах цієї кримінальної справи і свідчення чоловіка, на якого, як справжнього винуватця, вказувала Ольга. Він запевняв, що про крадіжки взагалі нічого не знав, а вперше почув про таке від міліціонерів і тоді, коли Ольга віддавала дитячі речі із сарайчика. Туди він не зазирав, то й гадки не мав, що там зберігається.

До суду жінку доставляв конвой, бо вона під час слідства перебувала під вартою. Таку міру запобіжного заходу слідство обрало, аргументуючи це тим, що жінка, за плечима якої не одна судимість, «веде антигромадський спосіб життя, підтримує соціальні зв’язки негативного характеру, не працює, що дає підстави вважати, що, перебуваючи на волі, може продовжувати злочинну діяльність». Утім, на той час вона вже встигла почути судовий вердикт — три роки позбавлення волі за злочин, передбачений статтею 166 Кримінального кодексу України — злісне невиконання обов’язків з догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування…

Що зуміла побачити-набути в житті 35-річна Ольга? Потрапила на облік до лікаря-нарколога — через згубну пристрасть. На білий світ не раз їй доводилося дивитися через загратовані вікна. Вперше на три роки засудили за крадіжку ще зовсім юною. Під амністію потрапила, перебуваючи в колонії. Потім були викрадення майна і шахрайське заволодіння чужим добром — і новий строк ув’язнення. Невдовзі — знову кримінальна «витівка» і півтора року позбавлення волі. З кривої стежки молода жінка не зійшла й опісля… Остання «дитяча» спеціалізація за вироком суду обійшлася їй 5 роками ізоляції.