Від Хмельницького до Кучми: загадки дерев'яної церкви на Тернопільщині з іконостасом XVII століття

У селі Скорики, що неподалік Підволочиська на Тернопільщині стоїть знаменита дерев’яна церква Івана Богослова.

Церква є еталонним зразком класичного подільського дерев’яного храму. Вона тридільна, трибанна та складається з квадратних зрубів накритих досить широким дашком, що захищає її нижню частину від опадів. Визначення «еталонна» ні на краплю не применшує її унікальності, пише 0352.ua з посиланням на Україна інкогніто.

Старих дерев’яних храмів на Поділлі, що «східному», що «галицькому», практично не залишилося. Крім того тут зберігся давній шестиярусний бароковий іконостас, який датується межею XVII-XVIIІ століть.

Храм стоїть попри дорозі і оминути його неможливо. Вкрита ґонтом та стилізована під давнину дзвінничка виявилася абсолютно сучасною. Про це сповіщає золотими літерами чимала таблиця на її стіні: «Фундатор дзвіниці… — Герой України, директор ТОВ «Україна» Крижовачук О.П. 2011». Храм в Скориках можна сміливо називати ще й «легендарним», бо з ним пов’язано дві гонорові легенди.

Якщо вірити першій, то 1649 року, перед тим як йти під Збараж та Зборів, тут сповідався ясновельможний гетьман Богдан Хмельницький, а його козаки біля церкви влаштувало великий молебень про дарування перемоги. Зборівська битва завершилася розгромом коронного війська і лише зрада хана Іслам-Ґірея III не дала скористатися усіма плодами перемоги. Попри це, на знак подяки за Божу допомогу, Хмельницький, буцімто, подарував храму виготовлений аж у Печерському монастирі величезний іконостас, який на Поділля привезла ціла валка возів запряжених волами. На жаль це лише легенда.

Друга легенда (можливо цілком реальна) пов’язана з іконостасом. Мовляв, у 1999 р. президент Леонід Кучма відвідував Тернопільщину. Звісно, що високого гостя повезли до Скориків – показати взірцеве господарство «Україна». Тодішній очільник держави завітав і до знаменитої церкви. Панотець вирішив скористатися нагодою і, буцімто, прозоро натякнув високому гостю, — мовляв, сам Богдан Хмельницький щедро на цей храм офірував, ну й вам, шановний Леоніду Даниловичу, як спадкоємцю його булави, – не завадило би… Президент, нібито, до тих слів прислухався і наказав виділити чималі кошти на реставрацію іконостасу.