Марчук-Апостол: чітко пояснили, як ошукали геніального художника з Тернопільщини

Нарешті чітко пояснили, про що йдеться у документі, який оскаржує у суді геніальний художник з Тернопільщини Іван Марчук.

Детальні пояснення надала адвокатка митця Наталія Калініченко.

"З погодження Івана Степановича Марчука, враховуючи суспільний резонанс справи, а також враховуючи те, що я маю честь представляти та захищати права художника у суді, маю роз’яснити позицію сторони позивача, про що ж йдеться у спірному договорі. Чому суть договору важливіша за його назву, і як сторона позивача сприймає та тлумачить документ.

Іван Степанович Марчук заявив публічно та особисто повідомив суд, що оскаржуваний договір він підписав внаслідок помилки та обману. Детально про це йдеться на офіційній сторінці художника. Однак виникла необхідність розяснити, в чому суть того договору детальніше, щоб уникнути неточних формулювань та можливих маніпуляцій.

Варто розпочати з того, що автор, після створення картини набуває авторські права: немайнові (ті, що не можна продати, наприклад право на ім’я) і майнові (ті, що автор може передати іншим – право використовувати твір будь-яким способом (способами), а також виключне право дозволяти або забороняти використання твору іншими особами).

Майнові авторські права (ті, що можна передати комусь) діють протягом всього життя автора та 70 років після його смерті. «Авторські майнові права на картину» та «право на оригінал картини» – це різні поняття. Можна мати у власності оригінал картини, але не мати авторських прав на використання її зображення, а можна і навпаки, не маючи оригіналу картини – розпоряджатися правами на її зображення і отримувати з цього комерційну вигоду. Але при цьому майнові права є не менш цінним об’єктом захисту.

Так от, даний спір за позовом Івана Марчука стосується договору, за яким передбачено передачу саме майнових авторських прав на зображення картин, а не передачу оригіналів картин. Тому Іван Степанович звернувся до суду з відповідним позовом, адже мова йде про долю виключного права на зображення його близько 5000 картин і не тільки.

Закон передбачає різні види договорів якими власник може розпорядитися своїми майновими правами на картини. Може бути ліцензійний договір, а може бути договір про продаж (відчуження) таких прав.

Даний судовий спір стосується оскарження договору, який має назву «ліцензійний (авторський) договір», але за своєю суттю та змістом такий договір передбачає в т.ч. наступне:

«1.1. За цим Договором Ліцензіар (власник авторського права ) надає (передає) Ліцензіатам (одержувачам Ліцензії) беззастережну, безумовну та виключну Ліцензію на використання Творів, а Ліцензіати зобовʼязуються сплатити на користь Ліцензіара передбачену Договором винагороду…

1.1.1. Термін дії Ліцензії - 100 ( сто ) років від дати укладення даного Договору. 1.1.2. Ліцензія діє в Україні та будь-якій іншій країні світу.

1.1.3. З моменту укладення даного Договору, Ліцензіар не має права видавати третім особам дозвіл, що надає право на використання Творів способом, який передбачає Ліцензія…

1.3. Ліцензіати вправі передавати Ліцензійні права іншим особам без згоди Ліцензіара.

1.20. Ціна Договору на момент його укладення складає 10 000, 00 (десять тисяч ) гривень.

1.22. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє протягом 100 (ста) років.»

Отже, у оскаржуваному договорі передбачено передачу від художника беззастережної, безумовної та виключної Ліцензії на використання Творів (мається на увазі всіх 5000 створених станом на 2020 рік Іваном Марчуком картин і не лише картин) на строк 100 років, і це при тому, що авторські майнові права на картини, відповідно до закону, охороняються протягом всього життя автора та 70 років після його смерті.

І зауважу, що отримані ліцензіатами права можуть передаватися ними далі без згоди художника. Варто наголосити, що у предметі договору міститься термін саме «ВИКЛЮЧНА ЛІЦЕНЗІЯ». І це ключовий момент, бо нормою ст. 1108 Цивільного кодексу України дається чітке поняття цьому юридичному терміну.

Виключна ліцензія - це та, яка видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Однак описана у договорі сфера використання такої виключної ліцензії, на думку сторони позивача, фактично спрямована на позбавлення художника саме тих прав, які йому потрібні для своєї творчості, її популяризації, виставкової діяльності і т.д. Художник, надавши ВИКЛЮЧНУ ЛІЦЕНЗІЮ на всі свої зображення творів, фактично сам втрачає право використовувати будь-яке зображення своїх картин в частині переданих прав (наприклад робити копії, наносити на будь-які товари і робити все те, що він дозволив ексклюзивно робити ліцензіатам). І заборона художнику використовувати такі права діє аж 100 років.

Також договором передбачено право Ліцензіатів передавати Ліцензійні права іншим особам без згоди Ліцензіара. Поняття визначене в договорі «нанесення відтворених Творів чи безпосереднє відтворення Творів (у графічному чи будь-якому іншому вигляді) на будь-які обʼєкти матеріального світу» – вміщає величезний арсенал всього, що можна собі уявити: листівка, копія картини, картина на футболці, картина на чашці, картина на етикетці вина, картина на вітальній листівці, фактично зображення будь-якої з картин художника на будь-чому, на що її можна фізично нанести або у чому відтворити.

Суспільний резонанс цієї справи – це реакція суспільства на очевидну несправедливість у відношенні до Генія Івана Марчука. Волевиявлення автора має бути справжнім, а не нав’язаним. Художник повідомив всі обставини суду. Враховуючи поважний вік Генія та суспільний резонанс справи хотілося би швидшого прийняття рішення у даній справі. Права художника повинні бути відновлені. Очікуємо судового розгляду.

Не піддаємося на маніпуляції та відвернення уваги від справжньої суті справи, віримо словам Марчука і боремося за відновлення його прав. Суспільство бореться за права Івана Марчука. Кожен підтримує, як може. Вдячні за кожне слово підтримки, за кожен добрий вчинок.

P.S. Суспільний резонанс справи цього потребує, тому з дозволу Івана Марчука наводжу частково положення договору, щоб унеможливити подальші маніпуляції. Даних положень, думаю є достатньо, для того, або спеціаліст в сфері інтелектуальної власності мав можливість ідентифікувати зміст договору.

І звісно, обговорювати кожне слово договору можна, можна погоджуватися або не погоджуватися з моєю думкою в частині тлумачення умов договору, можна і дискусії гарячі вести на різні юридичні теми, але подані положення оскаржуваного договору є достатніми, щоб зрозуміти суть того, що хочуть за даним договором від художника отримати", – написала адвокатка.