Війна з Пантеоном Героїв: як прокуратура у Тернополі перетворила пам'ять полеглих захисників України на інструмент тиску

Тернопільська прокуратура воює з Пантеоном Героїв. Це не метафора, не журналістське перебільшення – це констатація того, що відбувається насправді. Історія про те, як пам'ять загиблих захисників України стала заручником чиїхось приватних інтересів. Історія про пошук "чорної кішки в чорній кімнаті" – навіть тоді, коли цієї кішки там немає і ніколи не було.

Заручник після смерті

Почнемо з Пантеону.

Тернопільський Пантеон Героїв фахівці називають одним із найкращих проєктів військових поховань в Україні. Гідна пам'ять гідним людям. Колективний меморіал, де поруч лежать ті, хто поруч воював. Братська могила у найвищому розумінні цього слова – не тому, що не вистачило місця, а тому що так правильно.

Але є одна сім'я, яка хоче інакше. Вони наполягають на індивідуальному пам'ятнику. Їхнє право? Безумовно. Їхнє горе? Неймовірне. Але є деталь, яка багато що пояснює: загиблий був сином колишнього працівника прокуратури. Історія протистоянь прокурорської сімʼї з родинами Героїв у Тернополі відома.

І раптом у січні 2026 року стається дивне. Керівнику підприємства, яке будує Пантеон, вручають кримінальну підозру. Звинувачення технічне: нібито завищення вартості пам'ятників на 400 тисяч гривень. Наслідок миттєвий: підрядники один за одним відмовляються від робіт. Будівництво зупиняється.

Полеглий Герой, син прокурорші, стає заручником її особистих амбіцій через бажання збудувати індивідуальний памʼятник на могилі. Його пам'ять – інструментом у грі, де ставки зовсім не про честь і не про гідність.

Два документи, які спростовують будь-які підозри прокуратури

У справі про пам'ятники існують два офіційні документи, які повністю спростовують звинувачення прокуратури.

Документ перший: Акт Держаудитслужби від 23 травня 2024 року.

Номер: 20-24/4. Підписи: начальник відділу контролю Віталій Форсюк.

На сторінці 30 є магічна фраза: "В ході проведення ревізії вказане порушення усунуто шляхом виконання додаткового обсягу робіт."

І фінальний вирок: "За результатами проведених інших контрольних обмірів порушень не встановлено."

Так. Аудитори спочатку зафіксували щось схоже на порушення. Але тут же побачили, що воно усунуте через додаткові роботи. А потім провели ще контрольні обміри – і нічого не знайшли.

Документ другий: Експертиза НДЕКЦ МВС від 1 липня 2025 року.

Номер: ЕД-19/120-25/4511-БТ. Судовий експерт: Боар Наталія Михайлівна. Тернопільський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України.

Висновок короткий і ясний: "Обсяги та вартість фактично виконаних робіт виготовлення та встановлення надмогильних пам'ятників відповідають обсягам та вартості, визначеним первинною звітною документацією."

Жодних завищень. Жодних збитків. Все виконано згідно з договором.

Арифметика, яка не збігається

Порахуймо:

ЗА міську раду:

Акт Державної аудиторської служби (23.05.2024): порушення усунуто Експертиза НДЕКЦ МВС (01.07.2025): порушень немає

ПРОТИ міської ради:

Якась "судово-економічна експертиза" прокуратури (деталі засекречені)

Два офіційні документи державних органів проти одного. При цьому прокуратура у своєму гордому повідомленні пише: "Обґрунтованість підозри підтверджується актом Державної аудиторської служби."

Так. Прокуратура посилається на акт Держаудитслужби. Але чомусь не помічає в ньому слів про усунення порушення. Вибіркова сліпота? Селективне читання? Чи просто впевненість у тому, що ніхто не перевірятиме?

Хронологія абсурду

Складемо часову лінію:

• 27.07.2023 – Укладено договір між СКП "Ритуальна служба" та ПП "Бусол" на виготовлення пам'ятників
• 23.05.2024 – Держаудитслужба: було щось схоже на порушення, але воно усунуто
• 01.07.2025 – НДЕКЦ МВС: ніяких порушень взагалі немає
• 08.01.2026 – Прокуратура: вручаємо підозру за завдання збитків

Вісім місяців пройшло після того, як Держаудитслужба зафіксувала усунення порушення!

Шість місяців – після експертизи НДЕКЦ МВС, яка не знайшла нічого!

І раптом – підозра ввід прокуратури.

Чому так пізно? Може, довго шукали ту "чорну кішку", а вона все не знаходилася?

"Факти замість емоцій"

Прокуратура любить красиві фрази. "Факти замість емоцій" – так називається одне з їхніх інформаційних повідомлень на їхньому сайті. Давайте про факти.

Факт перший: Прокуратура посилається на акт Держаудитслужби, але ігнорує в ньому фразу про усунення порушення.

Факт другий: Прокуратура не згадує експертизу НДЕКЦ МВС – власного експертного центру системи МВС.

Факт третій: Прокуратура публічно таврує людину до судового вироку, порушуючи презумпцію невинуватості.

Факт четвертий: Після вручення підозри керівнику підприємства підрядники масово відмовляються від робіт на Пантеоні Героїв у Тернополі.

Так виглядають "факти замість емоцій"? Чи радше емоції замість фактів?

Наприкінці свого повідомлення прокуратура дає пораду Тернопільській міській раді: "Радимо органу місцевого самоврядування не перебирати на себе невластиві функції, а дотримуватися законів та етики у публічній комунікації."

Про етику. Від людей, які публічно звинувачують іншу людину на основі документів, що спростовують ці звинувачення. Іронія доведена до абсурду.

Приватний інтерес як двигун справедливості

Повернемося до початку. До тієї сім'ї, яка хоче індивідуальний пам'ятник. До сина колишнього працівника прокуратури, який загинув Героєм.

Тернопільська міська рада у своїй відповіді прямо вказує на можливий зв'язок: "Слід звернути увагу на зв'язок даної ситуації з інтересами окремої сім'ї, яка наполягає на встановленні індивідуального пам'ятника на могилі свого сина - колишнього працівника прокуратури. Саме цей фактор може пояснювати вибіркову активність та принциповість представників прокурорської системи."

Чи може це бути правдою? Чи може система правосуддя працювати не на закон, а на особисті зв'язки?

Якщо це не так – прокуратура має спростувати публічно і переконливо. Показати, що справа не має нічого спільного з приватними інтересами. Пояснити, чому ігнорують два офіційні документи. Розповісти, звідки взялася підозра через вісім місяців після висновку про усунення порушення.

Якщо це правда – тоді загиблий Герой справді став заручником. Його пам'ять використовують як інструмент тиску. Його ім'я – як привід для атаки на тих, хто будує меморіал для всіх Героїв.

Чорна кішка в чорній кімнаті

Прокуратура шукала "чорну кішку в чорній кімнаті". Шукала старанно і наполегливо. Навіть коли Держаудитслужба сказала: "Тут чисто". Навіть коли експертиза НДЕКЦ МВС підтвердила: "Порушень немає".

Але наказ є наказ. Треба знайти. Треба вручити підозру. Треба зупинити будівництво. Бо хтось дуже хоче індивідуальний пам'ятник замість колективного. І цей хтось має зв'язки в прокуратурі.

І от результат: підрядники відмовляються від робіт. Будівництво Пантеону зупинивлося. Полеглі Герої стали заручниками чиїхось приватних амбіцій.

Питання довіри

Головне питання не в тому, чи визнає суд підозру обґрунтованою. Суд колись розбереться.

Тернопільська міська рада має право і обов'язок захищати свою репутацію. І не лише свою – а й репутацію проєкту, який має увічнити пам'ять про тих, хто поклав життя за нас усіх.

Бо коли приватні інтереси втручаються у справу честі та пам'яті – це вже не правовий конфлікт. Це питання наших цінностей. Це питання про те, якою країною ми хочемо бути.

І якщо ми дозволимо перетворити пам'ять Героїв на інструмент тиску, якщо змиримося з ігноруванням офіційних документів заради чиїхось амбіцій, якщо погодимося з пошуком "чорних кішок" там, де їх немає – тоді ми програємо набагато більше, ніж один судовий процес.

Ми програємо право називати себе державою, де панує закон.