Тунелі в снігу і морози до -40: які найсуровіші зими пам'ятає Тернопільщина

На фоні чергового похолодання синоптики нагадують, що сучасні морози — це ще не найгірші випробування для українців. Протягом минулого століття Тернопільщина не раз переживала зими, коли температура опускалася до екстремальних значень, села залишалися в сніговій ізоляції, а людям доводилося шукати будь-які способи, щоб зігрітися та витримати натиск стихії.

Сайт «Третє око» підібрав матеріали, де згадує найстрашніші «мінуси», найглибший сніг та березневі апокаліпсиси, які загартували наш край і українську націю.

1928–1929: коли вимерзли подільські сади

Це була найсуворіша зима XX століття. Морози почалися ще в жовтні 1928-го і тривали до квітня 1929-го. На Тернопільщині, як і по всій країні, морози тиснули до −35…−40 °C. Старожили розповідали, що від такого холоду масово гинула озимина та вимерзали цілі сади, якими славиться наш край. Річки, зокрема Дністер, промерзали до самого дна. У містах зупинявся транспорт, а люди грілися всім, що могло горіти в печах. Цікаво, що саме після цієї зими в радянській Україні почали активно переглядати норми будівництва та теплоізоляції будівель, оскільки стара інфраструктура виявилася абсолютно безпорадною перед таким екстремумом.

1941–1942: «Генерал Мороз» під час війни

Ця зима стала справжнім пеклом для жителів області і солдатів. Температури почали стрімко падати ще в листопаді й стабільно трималися на позначках −30…−35 °C, а в окремі ночі було ще холодніше. Через відсутність палива та зруйновані будинки жителі Тернополя та навколишніх сіл спалювали меблі, книги й паркани, аби просто дожити до ранку. Метал ставав крихким, а техніка відмовлялася працювати.

1953–1954: снігова ізоляція сіл

Ця зима запам’яталася українцям як час надзвичайних снігопадів, які паралізували звичний хід життя та встановили численні рекорди по висоті снігового покриву. Замети були настільки високими, що в селах люди буквально викопували тунелі, аби вийти з хати до хліва чи криниці. Сніговий покрив тримався понад 100 днів, а багато віддалених населених пунктів залишалися відрізаними від світу протягом тривалого часу, що вимагало організації спеціальних операцій з доставки продовольства та медикаментів.

1969–1970: зима крижаного панцира

Ця зима була не стільки морозною, скільки надзвичайно сніжною та вологою. Постійні перепади температур - від відлиги до різкого морозу - створили товстий шар ожеледі. Дерева та лінії електропередач не витримували ваги льоду й масово обривалися. Цілі області тижнями залишалися без світла. На дорогах утворився «скляний» лід, що фактично зупинило рух транспорту на тривалий час.

1978–1979: новорічний апокаліпсис

Для багатьох ця зима запам’яталася як «новорічний апокаліпсис». Саме у передноворічні дні лише за одну добу температура впала з легкого плюса до −30 °C. Через такий різкий стрибок у багатьох багатоповерхівках українських міст (і Тернопіль не виняток) лопалися труби опалення. Сім’ї збиралися в одній кімнаті та грілися біля газових плит, а залізничні колії доводилося розчищати важкою армійською технікою.

2012–2013: березневий «сюрприз»

Цю подію ми пам’ятаємо вже дуже добре. 22–23 березня 2013 року Тернопільщину, як і весь захід країни, засипало місячною нормою снігу за одну добу. Траса «Львів - Тернопіль» перетворилася на гігантський затор. Саме тоді жителі області показали дивовижну згуртованість: люди на джипах і тракторах витягували автівки зі снігового полону, а мешканці придорожніх сіл виносили водіям гарячий чай та канапки, пише Сільський господар.

«Сьогодні, у 2026 році, цей досвід єднання залишається ще однією нашою зброєю проти будь-яких холодів», - резюмує синоптикиня Наталка Діденко.