Жінка – водій тролейбуса у Тернополі: як Тетяна повернулася з-за кордону і освоїла "чоловічу" професію

Тетяна раніше працювала за кордоном, але війна не зупинила її від повернення додому. Після Італії, де вона працювала у сфері обслуговування, жінка вирішила спробувати себе у водінні тролейбусів у Тернополі.  

"В Італії, зона Неаполя, Кампанія. Працювала в обслуговуючих сферах – це ресторани, бари. Вирішила повернутися, завжди вдома краще. Вдома спокійніше навіть під час війни психологічно. Навіть при сиренах. Я цікавилася ще до того, як мала приїхати в Україну, чим би я могла займатися тут. І так, як мені подобається водіння, керування, я подумала, що зможу це робити, я цікавилася, шукала інформацію. І дуже багато реклами, в який тільки громадський транспорт не заходиш, завжди є оголошення, що не вистачає водіїв як маршруток, так і тролейбусів. Я подзвонила, записалася і мене прийняли",- розповіла Тетяна Суспільному.

"Особливо подобаються ранні виїзди, коли прокидається місто"

Перші тролейбуси виходять на маршрут о 5:50, тому коли працюєш у ранкову зміну, доводиться прокидатися о 4 ранку.

Водійка зазначає, що зі стереотипами під час роботи не стикається.

"Не було такого. Всі підтримують, так само персонал тут. Вони більше вірили в нас, коли ми ходили на навчання, ніж ми самі, допомагали нам і підтримували".

Тетяна – одна з трьох жінок, які працюють водійками тролейбусів в Тернополі

Заступник директора комунального підприємства "Тернопільелектротранс" Юрій Пацалюк розповідає, що Тетяна – одна з трьох жінок, які нещодавно завершили навчання у підприємстві і працюватимуть водійками тролейбусів. Загалом кадрів бракує.

"На даний час у тернопільському комунальному підприємстві працює 70 водіїв, з яких 11 жінок і решта чоловіків. У зв’язку із воєнним станом 6 наших водіїв зараз воюють на сході нашої України. Звичайно, брак кадрів є, тому що в нас багато техніки і десь 30 людей нам не вистачає водіїв. У нас на базі підприємства працює автошкола, яка готує кадри для нас. От недавно, 31 січня, випустилася група дівчат, бо хлопців зараз проблематично набрати на навчання. Вони прийшли до нас на роботу і стажуються, будуть у майбутньому водіями тролейбусів".

Юрій Пацалюк говорить, що обов’язкова вимога – наявність водійського посвідчення і вік від 21 року. Далі – обов’язкове стажування 140 годин. Лише після цього водій може їздити сам. Чоловік розповів, що робота важка, ускладнюють її не лише погодні умови, а й вимкнення світла.

"Рух тролейбусів залежить тільки від подачі струму, контактної мережі. Коли пропадає струм, він зразу зупиняється. Де він саме зупиниться – ніхто не може знати. Водій не бачить моменту виключення і не може його відчути, він відчуває його тоді, коли він зупиняється. Це може бути перехрестя, пішохідний перехід, будь-яка ділянка дороги, де його буде неможливо об’їхати. Часто на водіїв тролейбусів ображаються, бо вони блокують проїзд на дорозі. Відключали в нас мікрорайони, мусіли міняти терміново напрямки руху тролейбусів, щоб вони там не застрягали. Доводилося брати і буксир, щоб їх з цього району забирати".

Хоча робота складна через погодні умови та відключення електроенергії, Тетяна впевнено доводить, що жінки можуть освоювати будь-які професії, які раніше вважалися виключно чоловічими.