Першокласників стане на третину менше: у МОН назвали області, де школам загрожує реорганізація

Українська система освіти переживає період значних демографічних змін. Через зниження народжуваності, війну та виїзд частини сімей за кордон, кількість дітей шкільного віку продовжує зменшуватися, і в найближчі роки ця проблема стане ще більш очевидною.

У Міністерстві освіти і науки прогнозують, що вже до 2030 року українські школи можуть недорахуватися третини першокласників.

Першокласників стане на третину менше

Згідно з прогнозом заступниці міністра освіти і науки Надії Кузьмичової, у 2029/2030 навчальному році кількість першокласників зменшиться на 30–33% у порівнянні з 2025/2026 навчальним роком. Це означає, що менш ніж за п'ять років школи можуть втратити близько третини дітей, які щороку вперше сідають за парти. Причина не лише у повномасштабній війні та виїзді українських родин за кордон. Демографічний спад почав формуватися ще до початку війни — народжуваність почала суттєво знижуватися у 2020–2021 роках.

Згідно з даними Міністерства юстиції, у першій половині 2026 року кількість новонароджених зменшилася на 16% у порівнянні з тим же періодом минулого року. Якщо ж порівнювати з довоєнними показниками, то падіння майже вдвічі. Ці діти мали б піти до першого класу приблизно у 2033 році.

Тернопільщина — одна з областей з найменшими класами

Наслідки демографічного спаду вже відчутні в українських школах. Середня наповненість класу по Україні становить 15,7 учня. Проте між регіонами існує значна різниця. Найменше дітей у середньому навчається в одному класі на Тернопільщині — 12,9 учня. До областей з найнижчою наповненість також належать:

• Сумська; 
• Чернігівська;
• Миколаївська;
• Хмельницька;
• Вінницька;
• Полтавська;
• Кіровоградська;
• Черкаська;
• Житомирська області.

Саме ці регіони можуть одними з перших зіткнутися з необхідністю реорганізації мережі малокомплектних шкіл. Для порівняння, у Києві середня кількість учнів у класі становить 25,7.

У різних регіонах причини можуть суттєво відрізнятися

Висока або низька заповненість шкіл не завжди пояснюється лише рівнем народжуваності. У великих містах деякі школи, розташовані в густонаселених районах, можуть бути переповнені. Водночас, в інших частинах міста навіть ці навчальні заклади стикаються з труднощами у наборі першокласників. У прифронтових областях ситуація ще складніша: багато шкіл не функціонують через загрози безпеці, а діти та їхні родини змушені покидати свої громади.

Дитячі садки вже дають зрозуміти, що чекає на школи

Демографічні зміни ще яскравіше проявляються у сфері дошкільної освіти. За останнє десятиліття кількість дитячих садків в Українізменшилася приблизно в 1,3 рази. Якщо у 2015–2019 роках працювало близько 14,8–14,9 тисячі закладів, то зараз їх залишилося близько 11,6 тисячі. При цьому кількість дітей, які відвідують дитсадки, зменшилася майже вдвічі.

Заступниця міністра освіти Анастасія Коновалова підкреслює, що ситуація, в якій ми опинилися, є безпрецедентною. Вона зазначає, що вже у 2027 році кількість дітей віком від одного до шести років може зменшитися з 881 тисячі до 570 тисяч. Це призведе до ще одного суттєвого зниження — приблизно на 35%.

Цікаво, що в Києві, вперше за роки незалежності, з'явилися вільні місця у дитячих садках для всіх охочих. Ще зовсім недавно батькам доводилося стояти в чергах задовго до того, як їхні діти досягали дошкільного віку.

Що буде з маленькими школами

Демографічний спад неминуче позначиться на освітній мережі. За понад 30 років незалежності кількість школярів в Україні зменшилася з понад 7 мільйонів до менш ніж 4 мільйонів. При цьому кількість шкіл скоротилася приблизно на третину. Особливо гостро ця проблема стоїть у сільській місцевості. 63% українських шкіл розташовані в селах, де зменшення кількості дітей безпосередньо впливає на можливості громад утримувати навчальні заклади.

Реформа старшої профільної школи передбачає додаткові зміни. Академічні ліцеї для учнів 10–12 класів не зможуть працювати в кожній громаді, тому деяким школярам після дев'ятого класу доведеться подорожувати до інших населених пунктів для навчання.

Для маленьких сіл це може мати набагато серйозніші наслідки, ніж просто зміна освітньої мережі. Менше дітей означає менше фінансування, важче утримувати школу, і зменшується кількість робочих місць. В результаті молоді сім'ї можуть частіше покидати такі громади, що, в свою чергу, ще більше поглиблює демографічний спад.

Отже, зменшення кількості першокласників — це лише один з перших сигналів значно масштабнішої зміни, яка вже впливає на українську систему освіти від дитячих садків до старшої школи.