Теребовлянська Жанна д’Арк: жінка приставила кинджал до горла свого чоловіка, щоб не здати замок 10-тисячній армії

На високій горі, що здіймається над річкою Гнізна, стоять руїни Теребовлянського замку — однієї з найвідоміших історичних пам’яток Тернопільщини. Ці п’ятиметрові стіни фортеці пам’ятають князівські чвари, татарські набіги та запеклі битви з турками.

Але найбільше легенд пов’язано з подіями 1675 року, коли невеликий гарнізон опинився перед величезною турецькою армією. Історія могла б закінчитися капітуляцією, якби не дружина коменданта фортеці — Анна Дорота Хшановська, яку згодом прозвали Теребовлянською Жанною д’Арк.

Місто з тисячолітньою історією

Теребовля — одне з найдавніших міст України. Перша письмова згадка про нього датується 1097 роком і міститься в Іпатіївському літописі, пише ТСН. У давнину місто було центром удільного князівства Василька Ростиславовича — правнука Ярослава Мудрого. Князь мріяв перетворити Теребовлю на свою резиденцію. Історія Василька сповнена драматичних подій князівської доби. Під час міжусобиць його підступно осліпили, запросивши на зустріч до Звенигорода. Згодом князь був визволений братом Володарем, і разом вони здобули кілька важливих перемог.

У 1389 році Теребовля отримала Магдебурзьке право, що стало важливою віхою в історії міста.

Замок, який витримав безліч нападів

У XVII столітті Теребовля часто ставала мішенню для татарських нападів. Протягом 1605–1625 років місто та його фортеця пережили 15 атак татар. Старі укріплення поступово втрачали свою обороноздатність, тому виникла нагальна потреба в будівництві нової, потужнішої фортеці.

Але справжнє випробування чекало на Теребовлю у 1675 році.

10 тисяч турків проти двох сотень захисників

До Теребовлі дійшла тривожна звістка про наближення величезного війська Ібрагіма Шішмана. За переказами, його армія налічувала близько 10 тисяч воїнів і вже захоплювала фортеці на своєму шляху.

Обороною Теребовлянського замку керував Ян Самуель Хшановський. У фортеці було не більше 200 захисників, тому шанси на успіх здавалися практично нульовими. Комендант скликав військову раду. Перед гарнізоном постало питання: здатися чи боротися до останнього. Сам Хшановський, усвідомлюючи величезну перевагу ворога, схилявся до капітуляції. Саме в цей момент, за легендою, вирішальне слово сказала його дружина.

Жінка приставила кинджал до горла чоловіка

Анна Дорота Хшановська не збиралася здавати фортецю. Коли її чоловік остаточно втратив надію на перемогу, вона раптово вихопила його кинджал і приставила його до його горла.

Вона пригрозила: якщо він здасть замок і його мешканців ворогові без бою, то загине від її руки. За легендою, після цього Хшановська фактично взяла оборону у свої руки. Капітулянтів усунули від ухвалення рішень, а сама Дорота активно брала участь у збройних вилазках проти турецького війська. Захисники трималися, незважаючи на величезну перевагу противника.

Чотири штурми і допомога, яка врятувала місто

Турецьке військо чотири рази штурмувало фортецю. Облога була надзвичайно виснажливою: загинули десятки захисників, зокрема 48 драгунів гарнізону Хшановського, а серед міщан було багато загиблих і поранених. Сили оборонців поступово танули. Але в цей момент надійшла звістка, яка змінила ситуацію. Польський король Ян III Собеський зібрав військо та рушив у напрямку Теребовлі. Дізнавшись про наближення допомоги, турки вирішили не продовжувати облогу. Вони зняли її та відступили. Теребовля була в безпеці.

Саме завдяки відвазі Хшановської, за переказами, місто встояло в найскладніший момент. Люди почали називати її Софією — ім’ям, яке асоціюється з мудрістю.

Ікона, що нібито врятувала Теребовлю

Існує ще одна легенда про порятунок міста. За розповідями, під час облоги жителі Теребовлі почали страждати від голоду. Одна з місцевих жінок постійно молилася перед іконою Матері Божої Теребовлянської, і з часом до неї приєдналися інші мешканці. Люди вірили, що саме їхні молитви та заступництво Богородиці допомогли місту вистояти.

Сьогодні ікона Матері Божої Теребовлянської зберігається у соборі Святого Юра у Львові.

Дванадцять дверей і скарби під замком

Не менш таємничою є легенда про підземелля Теребовлянської фортеці.

Перекази розповідають про величезні скарби, які нібито заховані під замком. До них ведуть підземні лабіринти, а на шляху стоять дванадцять важких дверей. За легендою, ці двері відчиняються лише раз на рік і тільки на короткий час. Той, хто не встигне вибратися з підземелля до їхнього закриття, нібито залишиться там на цілий рік.

Чи справді існують такі скарби — це питання без відповіді. Але саме такі легенди роблять давню фортецю неймовірно привабливою для туристів.

Як замок перетворився на руїни

Незважаючи на героїчну оборону 1675 року, фортеця не витримала подальших випробувань.

1687 та 1688 роки стали трагічними для Теребовлянського замку. У цей час турки захопили і остаточно зруйнували цю величну споруду. Після вигнання турків у 1699 році потреба в потужному оборонному укріпленні фактично зникла.

В період австрійського правління на території замку збудували казарми, які згодом були знесені. Частину замкових стін розібрали для будівництва доріг. Наприкінці XIX століття залишки фортеці очистили та впорядкували.

Сьогодні від колись могутнього укріплення залишилися лише руїни, але вони все ще нагадують про часи, коли кілька сотень оборонців протистояли армії, що перевищувала їх чисельність у десятки разів.

А серед найвідоміших героїв тієї оборони назавжди залишилася жінка, яка, за легендою, не дозволила своєму чоловікові підняти білий прапор.