Війна за довіру: як російська пропаганда атакує військових, поліцію та державу

875 російських фейків і 3736 маніпуляцій різного походження виявили та оперативно спростували медійники у десяти регіонах України протягом серпня-грудня 2025 року — про це на своєму сайті пише Інститут масової інформації.

“Моніторинг показав досить відмінну ситуацію за кількістю та темами дезінформації залежно від регіону. Але спільними для більшості областей залишаються негативні наративи про мобілізацію, фейки про діяльність ЗСУ й обстріли, екологію, енергетику та дискредитацію української влади”. Проте, навіть зважаючи на це, у 2026 році Росія виділила на пропаганду 1,85 мільярда доларів, що на 54% більше, ніж торік. Окрім того, РФ також активно використовує сучасні технології, щоб поширювати дезінформацію в Україні та за кордоном, — повідомляє «Детектор медіа» з посиланням на допис народної депутатки Євгенії Кравчук у мережі Facebook.

Фейк може зникнути зі стрічки за кілька годин, однак повідомлення, які він поширює, зазвичай належать до діяльності масштабних інформаційних кампаній.

Російська пропаганда системно використовує теми, здатні викликати в українців страх, недовіру до державних інституцій, військових чи партнерів України. Такі повідомлення можуть змінювати форму, але повторювати один і той самий наратив.

Що стоїть за поширенням дезінформації, як російські інформаційні операції впливають на емоції аудиторії та які наративи сьогодні найчастіше використовують проти українців — вдалося запитати у старшого оперуповноваженого відділу протидії кіберзлочинам у Тернопільській області Максима Серватнюка.

Які дезінформаційні наративи Ви найчастіше фіксуєте в українському інформаційному просторі?

Наративи залежать від того, яка ситуація склалася в Україні. Росіяни використовують популярні теми, що мають широке обговорення в Україні, для того, щоб просувати свої наративи: вони видозмінюють їх, доповнюють фейками й подають так, ніби це правда. Наприклад, було дуже багато дезінформації навколо 425-го окремого штурмового полку «Скеля». Звісно, була і правдива інформація, але була й та, що поширювалася росіянами. Вони використовували інформацію про полк, але додавали власні відеозаписи, де військові нібито б’ють одне одного, і видавали це за загальне ставлення до бійців в українській армії.

Також росіяни поширюють багато негативу про поліцію. В Україні, як відомо, ставлення до поліції неоднозначне, і вони цим користуються, навіюючи наратив, мовляв, поліція нічого не може, не воює, відсиджується тощо. Це при тому, що у нас насправді є спецпідрозділи, які виконують бойові завдання на лінії зіткнення, але російська пропаганда подає інформацію так, ніби поліція взагалі не бере участі у війні. Їхня мета — налаштувати людей один проти одного, дестабілізувати ситуацію в Україні.

Прикладом цього також були рухи «Редан» та «Антиредан», що ширилися серед дітей і підлітків — їхні витоки також ішли з Росії. Вони були створені для того, щоб розколоти суспільство на тих, хто «за», і тих, хто «проти», спровокувати сутички, бійки.

Ще набули популярності наративи про неприязнь між військовими та поліцією. Військові — теж люди, вони бувають різними, і трапляється, що окремі особи порушують закон. Різні ситуації бувають. Проте, в свою чергу, і поліція повинна виконувати свої прямі функціональні обов’язки. І от росіяни використовували відео з деяких блокпостів, де поліція виконувала свої повноваження щодо порушників, якими того разу стали військові. Але це подавалось так, ніби поліція «пресує» захисників, поки сама «не воює». Тобто росіяни намагаються загалом посварити українців, використовуючи для цього різні ситуації, які відбуваються в країні.

Що робити, якщо звичайна людина натрапила на якусь емоційну інформацію, яку хочеться репостнути, поширити чи прокоментувати? Який правильний алгоритм дій?

Перш за все потрібно зупинитися, перечитати ще раз те, що ви прочитали, і зрозуміти, що текст викликав у вас емоції. Вони можуть бути як позитивними, так і негативними, оскільки контекст публікації може бути різним. На це варто зважати. Якщо прочитане викликає дуже яскраві емоції, то треба зупинитися і обов’язково перевірити джерело цієї інформації.

Якщо немає джерела походження або воно веде до груп, наприклад, у телеграмі, які мають сумнівне походження і не є каналами медіа, чи якщо ця інформація не була поширена у надійних медіа, не показана на офіційних сайтах чи не висвітлена офіційними органами, тоді не варто їй довіряти.

А якщо людина все ж повірила прочитаному і поширила чи прокоментувала, чи є однакові заходи до росіян, які цю інформацію закинули, і, наприклад, до українців, які почали її розповсюджувати далі?

Ні, звісно, ми це розмежовуємо, бо в Росії метою є дестабілізація в Україні. Українці ж можуть несвідомо піддатися впливу цієї інформації, поширити її чи прокоментувати.

Інше питання — коли такі дії вже мають певну системність. Наприклад, читач постійно поширює публікації на конкретну тематику і цілеспрямовано пише коментарі. Тоді вже зовсім інше ставлення до такої людини і, звісно, вживаються певні заходи для запобігання такому.

Уже четвертий рік триває повномасштабне вторгнення, тринадцятий рік війна. Яка тема, можливо, навіть з Вашого досвіду, була найпростішою для спростування?

Росіяни часто допускають помилки у пресових публікаціях. Вони можуть використовувати якусь власну форму. У випадках із відео, завжди можна знайти місцевість, де їх знімали. Тобто вони погано себе маскують у цих справах. Деколи застосовують ботів, які «працюють» під зовсім нетиповими дописами у соцмережах. Наприклад, у зоопарку, народилася тваринка, а боти пишуть якийсь негатив про владу, і тому подібне.

Як звичайні люди та споживачі інформації можуть з Вами співпрацювати?

Є такий проєкт — «Brama». Він був розроблений небайдужими волонтерами за підтримки кіберполіції. Проєкт націлений на боротьбу з дезінформацією в мережі інтернет та протидію фейкам.

Як це відбувається: людина може надіслати посилання на ресурс, який, на її думку, є протиправним або поширює сумнівну інформацію. Далі модератор перевіряє, чи справді це так, опрацьовує його. Після цього небайдужі волонтери та всі охочі долучаються до блокування цього ресурсу шляхом масового надсилання скарг.

А якщо не через проєкт «Brama», то як можна до Вас звертатися?

Якщо виникають запитання, чи є сумніви щодо того, чи контент є протиправним, чи можна з кимось співпрацювати, або чи не є шахрайством — на сайті кіберполіції ви можете знайти номер гарячої лінії або також є можливість залишити онлайн звернення через форму зворотнього зв'язку.

Ірина Шевченко, інтерв’ю створено в межах навчального курсу “Disinformation Booster Academy”, організованого ГО Common Sense Communications у співпраці з Deutsche Gesellschaft e. V. за сприяння Міністерства закордонних справ Німеччини #civilscietycooperation