Скульптура в людський зріст серед однакових хрестів: на Пантеоні Героїв у Тернополі після трьох років судів встановили особливий пам'ятник

На Пантеоні Героїв у Тернополі завершили встановлювати індивідуальний пам’ятник загиблому захиснику Віталію Стаднику. Бронзово-гранітну композицію його рідні підготували ще у 2023 році, але втілили задум лише після тривалих судових суперечок і рішення Верховного Суду.

Монтаж завершили ввечері 9 листопада. У центрі композиції — майже людського зросту бронзова скульптура воїна. Поруч стоїть гранітна плита із золотистими написами, світлиною Віталія у прокурорській формі та його позивним — «Прокурор». Батьки кажуть, що прагнули передати в пам’ятнику не тільки бойовий шлях сина, а й особливості його характеру. Водночас встановлення окремої композиції знову загострило дискусію про те, якою має бути спільна концепція Пантеону Героїв.

Який вигляд має могила тепер, чому батьки обрали саме таку композицію та які враження в авторки концепції, розповідає 20 хвилин.

Загалом конфлікт щодо облаштування «Пантеону Героїв» триває з жовтня 2023 року. Тоді батьки загиблого Віталія Стадника розпочали роботи з облаштування могили сина за індивідуальним проєктом. Попри зауваження спеціалізованого комунального підприємства «Ритуальна служба», родина встановила на могилі гранітні плити, щоб надалі реалізувати свою ідею. Після цього їм надіслали вимогу про демонтаж, а згодом працівники підприємства разом із правоохоронцями демонтували бетонну основу та гранітні плити.

Родина Стадників звернулася до суду. Їм вдалося домогтися тимчасового арешту могили. Згодом відбулося ще чимало судових засідань, справа дійшла до Верховного Суду, який у квітні 2026 року частково задовольнив касаційну скаргу батька захисника Віталія Стадника. Згідно з рішенням, «Ритуальну службу» зобов’язали не чинити перешкод родині у встановленні намогильної споруди індивідуального замовлення на могилі загиблого в межах фактично виділеної під його поховання земельної ділянки на території міського Микулинецького кладовища.

«Також зобов’язати СКП «Ритуальна служба» надати позивачу інформацію (з точним визначенням) про фактичне місце поховання та фактичні розміри земельної ділянки, виділеної під могилу одинарного поховання щодо поховання загиблого захисника, станом на дату його поховання 08 жовтня 2022 року. У решті рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 14 березня 2025 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає», — йдеться в постанові від 8 квітня 2026 року.

З квітами та в прокурорській формі

Монтажні роботи зі встановлення пам’ятника на могилі загиблого Віталія Стадника завершили ввечері 9 листопада. Про це журналістам розповіла його мати Марія Стадник. Тернополянка додає: встановити пам’ятник планували ще до першої річниці загибелі сина, однак через судову тяганину роботи довелося відкласти.

– Ми мали його встановити ще після першого жовтня у 2023 році. Він у нас уже тоді був готовий. Але всі ці суди, всі ці скандали… Тому три роки пам’ятник простояв у майстерні хлопців, які його робили. І тільки тепер, коли ми отримали постанову Верховного Суду, коли домоглися дозволу, виконали заплановане. Нам важко і боляче дався цей памʼятник, – розповіла Марія Стадник.

Для композиції використали два матеріали — бронзу та граніт. Основний елемент — бронзова скульптура захисника майже в людський зріст. Поруч встановили гранітну плиту із золотистими написами: ім’ям загиблого, роками життя та позивним — «Прокурор». Також додали світлину, на якій Віталій у прокурорській формі.

– Наш син мав звання полковника. Під час створення пам’ятника хотіли передати частинку його характеру. Він був сміливим, але водночас любив квіти і часто дарував їх близьким. Саме тому скульптуру зробили так, ніби він стоїть у квітучому полі зі зброєю, спершись на гору, – говорить Марія Стадник. – Також ми частково дотрималися концепції Пантеону Героїв. Наприклад, на могилі теж є козацький хрест, ідентичні написи, світлина та український прапор. На зворотному боці таблички з роками життя ми додали текст від родини. Встановили лампадки.

За словами матері захисника, під час встановлення пам’ятника перешкод від інших родин не було. За виконанням судового рішення стежили представники Державної виконавчої служби та поліції.

— Там було тихо. Державна виконавча служба супроводжувала виконання рішення разом із поліцією. У постанові чітко написано, що не можна чинити перешкод у встановленні індивідуального пам’ятника, тому, думаю, усім це було зрозуміло, — каже Марія Стадник.

Найближчим часом родина планує освятити пам’ятник загиблого захисника.

Без коментарів

Авторка концепції та співавторка проєкту «Пантеон Героїв» у Тернополі — першого в Україні світлого уніфікованого військового некрополя, створеного для вшанування пам’яті полеглих захисників, — тернополянка Дарця Веретюк. Вона також є подругою загиблого Героя України Віталія Дереха. Упродовж трьох років вона разом із рідними інших загиблих захисників боролася в судах за єдину концепцію військового поховання. У коментарі для «20 хвилин» каже: індивідуальний пам’ятник бачила, але слова після цього підібрати важко.

– Навіть з використанням козацького хреста індивідуальний памʼятник ніяк не вписується в концепцію Пантеону Героїв, бо будь-яка відмінність – це її порушення. Сама суть концепції в ідеї рівності, світлі і памʼяті в аскетичних і мілітарних формах, – пояснює Дарця Веретюк. – Процедура оскарження Верховного Суду є, треба звертатися в Європейський суд з прав людини, але це може зробити лише фізична особа. Так як родина Стадників судилася з СКП «Ритуальна служба», яка є юридичною особою, отже звертатися немає кому, не дозволено. Родини інших загиблих захисників не можуть цього зробити, оскільки вони є третьою стороною у цій справі, а не позивачі чи відповідачі.

Нагадаємо, «Пантеон Героїв» облаштовують на території Микулинецького кладовища. Там встановлюють однакові пам’ятники на могилах воїнів. Вони мають вигляд хрестів із білого пісковика. На кожному — ім’я та роки життя воїна. Також передбачені місця для фотографій. Поміж пам’ятниками облаштували тротуари з бруківки. Позаду місць поховань встановили меморіальну стіну.