На Тернопільщині поховали 34-річного захисника: у нього залишилася дружина та маленький син

На війні загинув тернополянин Віталій Ліпницький. Життя 34-річного захисника обірвалося 6 листопада 2026 року: він помер від поранень, яких зазнав під час атаки російського безпілотника на Харківщині.

Віталій народився у 1992 році. Він служив солдатом у 60-й окремій механізованій Інгулецькій бригаді Збройних сил України. У Тернополі минули його дитинство й навчання, а останні сім років він разом із дружиною Софією будував родинне життя.

Найбільшою радістю Віталія був п’ятирічний син Макар.

Син чекав, що тато повернеться з відпустки

У Підволочиській громаді розповіли про особливо болючу деталь цієї втрати. Цієї осені маленький Макар чекав на повернення батька з відпустки й знову і знову запитував маму, коли побачить тата. Синові казали, що тато приїде, коли з дерев почне опадати листя. Віталій справді повернувся в листопаді — але, на жаль, уже назавжди.

«Цієї осені маленький Макар чекав, коли тато повернеться з відпустки. Він раз у раз питав маму, коли ж тато приїде. Йому обіцяли, що це станеться, коли почне опадати осіннє листя… І тато повернувся в листопаді. Та вже не зможе обійняти синочка, погратися з ним і розділити його дитячі радощі. Це біль, якого важко передати словами», — розповіли у громаді.

Воїна поховали у Богданівці

Хоч більшу частину життя Віталій провів у Тернополі, Богданівка залишалася для нього другою домівкою. Тут жили його рідні, збиралася родина, були друзі й найдорожчі спогади. Саме в цьому селі він познайомився з майбутньою дружиною. Тож останнім місцем спочинку захисника стала Богданівка.

Траурний кортеж із тілом Віталія прибув із Тернополя до Підволочиська. Біля пам’ятника Ангелу-Охоронителю місцеві жителі зустріли полеглого воїна спільною молитвою та вшанували його пам’ять. Звідти процесія вирушила до Богданівки, де відбувся чин похорону.

Під час прощання матері захисника вручили Державний Прапор України, яким була накрита домовина її сина. У Підволочиській селищній раді висловили співчуття батькам Віталія, його дружині Софії, маленькому синові Макару, сестрі, рідним, побратимам і друзям.

Вічна пам’ять і шана захиснику України.