— «Все одно нічого не доведеш», — переконували знайомі, коли я подав заяву до суду, щоб у правовій площині з’ясувати непорозуміння з керівником підприємства, де я працював юристом, — розповідає 27-річний тернополянин Михайло Галинський. — Однак це була справа честі — як це, щоб юрист не міг захистити себе?! — і мені вдалося змусити роботодавця рахуватися із трудовим законодавством.
Наприкінці жовтня Тернопільський міськрайонний суд виніс рішення на користь Михайла — зобов’язав ТзОВ «Агрокомбінат Тернопіль» виплатити чоловікові заборгованість із зарплати та гроші, що «набігли» за піврічний вимушений прогул. Щоправда, роботодавець ще може оскаржити рішення в апеляційному суді, але, судячи з ігнорування судів, йому, ймовірно, нема що сказати на свій захист.
— Непорозуміння з керівництвом товариства «Агрокомбінат Тернопіль» почалися ще торік у грудні, — розповідає Михайло Галинський. — Тернопільський центр зайнятості направив мене на цю фірму на посаду юриста. Я пройшов співбесіду, подав документи і мене прийняли, відповідний «корінець» про працевлаштування відправили до центру зайнятості. Усе було добре, допоки не постало питання уточнення розміру заробітної плати. Замість обіцяних 2000 гривень керівництво запропонувало півставки з окладом 600 гривень. Такі умови мене не влаштовували і я прямо сказав про це.
Уже за тиждень-другий дирекція вирішила позбутися проблемного працівника. Під самий Новий рік Михайлові запропонували написати заяву на звільнення, мовляв, фірму не влаштовує його кваліфікація, пише Нова Тернопільська газета.
— Мене це обурило, бо на співбесіді запевнили, що мій фаховий рівень достатній, а як тільки заявив про свої права — змінили думку, — продовжує юрист. — До того ж підприємству було вигідно взяти мене на роботу, оскільки маю інвалідність (в дитинстві потрапив у аварію), а працевлаштування інвалідів — це пільги з оподаткування.
Правових підстав звільняти Михайла не було, тому керівництво зайняло вичікувальну позицію, аби змусити чоловіка добровільно вступитися. Проте юрист стояв на своєму — сумлінно приходив на роботу, хоча доводилося сидіти у коридорах, достукувався до кабінетів начальства з проханням усунути порушення трудових прав.
— Наказу про звільнення не було, трудову книжку не повертали, охорона отримала вказівку не впускати мене на підприємство, а одного дня власник фірми Іван Стеців заявив: «Ви у нас ніколи не працювали!» — згадує Михайло. — Як виявилося, мої особова справа і трудова пропали з кадрового відділу, мабуть, їх просто знищили.
Про зникнення документів юрист повідомив до міліції, а ще поскаржився на перевищення службових повноважень охоронцями.
На підприємство Михайла й надалі не впускали, хоча він далі рахувався там на роботі. Щоб даремно не витрачати час, чоловік відправив на підприємство заяву на додаткову відпустку у зв’язку з написанням і захистом дипломної роботи, оскільки завершував навчання у Львівському національному університеті ім. Франка.
— Сподівався, що правоохоронні органи розберуться у неправомірних діях роботодавця, але, як згодом довідався, справу невдовзі закрили, — каже Михайло. — До слова, жонглювання вакансіями — норма для «Агрокомбінат Тернопіль». Про безпідставні звільнення та невиплату зарплат товариством пишуть в інтернеті чимало тернополян.
Справу за позовом Михайла Галинського суд розглядав п’ять місяців. Тим часом чоловік, не маючи засобів для існування, змушений був влаштуватися на інше підприємство, але за сумісництвом, бо ж головним місцем його роботи, як це не парадоксально, досі вважається «Агрокомбінат Тернопіль». Нині Михайло готує звернення до прокуратури, сподіваючись на остаточну розв’язку стосунків із роботодавцем.
59422d19522d4.png)
