ОМОН та облави у метро – тернополянин розповів про життя у Москві українських заробітчан та російських олігархів

Тернополянин Андрій Іванкевич працює в найелітнішому районі передмістя Москви.

— Андрію, ви — талановитий художник-дизайнер. Невже ваша праця не затребувана в Україні, що довелося їхати за кордон?

— В Україні, а особливо в Тернополі, важко заробити на щось більше, ніж одяг і харчі. Мій брат роками їздить до Росії, під час відпустки і я навідувався до нього, а вже більше року працюю на Рубльовці.

— Сподіваюся, малярство не закинули…

— На жаль, нині не маю змоги малювати у таких масштабах, як би хотілося, та коли приїжджаю додому, беруся за пензель. Потяг до малювання і скульптури у мене змалечку — малював стенди в рідній школі на Бучаччині, ліпив із пластиліну кораблі, танки… Про мене, як самородка із простої сільської родини, навіть районка свого часу писала. Творчі гени у мене від діда і батька — дідусь був скрипалем, батько гарно писав шрифтом. До своєї мрії я ішов довго — тричі вступав до Львівського інституту прикладного і декоративного мистецтва. Малювання, ліпка давалися мені легко, часто допомагав однокурсникам. Якось друг попросив виконати йому завдання із скульптури, і в результаті він одержав вищу оцінку, ніж я за свою роботу (усміхається, — авт.). Моя дипломна робота — проектування меблів для кабінету директора Миколаївського цементного заводу, пише Нова Тернопільська газета.

— Ваші рідні кажуть, що ви закопали талант художника у меблі…

— Не багатьом художникам вдається заробляти на життя. Ще студентом трохи продавав картини у Львові біля оперного театру, та коли одружився, почав шукати стабільну роботу. Близько десяти років працював на тернопільській меблевій фабриці «Акант». Розробка меблів — справді цікаве заняття, може, ще колись повернуся до нього.

— А тепер розкажіть про Рубльовку.

— Рубльовка — елітні поселення із закритими зонами, куди можна потрапити лише з перепусткою. На території є магазини, церкви, банки, аптеки. Я працюю у так званій «восьмій Рубльовці». При в’їздах у поселення — пости поліції. Коли вперше потрапив туди, був надзвичайно вражений. Нашу бригаду українців наймає московська фірма. Наразі виконуємо внутрішні роботи у будинку одного російського банкіра. На мені обов’язки охоронця і кухаря — пильную за порядком, відгортаю сніг, маю повноваження ходити масивом, виходжу зустрічати автівки з будматеріалами, а крім того, головний на кухні — щодня годую 10-15 осіб.

— Це дуже розкішний маєток?

— Будинок має площу приблизно 400 кв. м, його вартість, звісно, тягне на мільйони, адже в ньому все за найвищими стандартами: плитка — італійська, сантехніка — німецька, унітази, хоча й не золоті, але дорогущі. Керують нами два дизайнери та виконроб, господар навідується раз у тиждень.

— Які вимоги до працівників?

— Передусім — якість роботи, нас не підганяють у спину, але треба все зробити згідно з проектом. Наш господар не надто прискіпливий, але якщо йому щось не подобається, — каже.

— Хто з олігархів мешкає поруч?

— Знаю, що неподалік маєток генерального прокурора Росії Юрія Чайки, але вживу я не бачив його ні разу, тільки по телевізору. Мешканці Рубльовки їздять ескортами з джипів, роллс ройсів, лексусів. Наш близький сусід, багатій з Азербайджану, має розкішний котедж, чотири автівки. Його родина і працівники дуже добрі, завжди після рамадану щиро частують нас пловом.

— А кримінальні розборки бувають на Рубльовці?

— Там посилена охорона, тож не допускають подібного. Нещодавно після теракту в Москві ОМОН для безпеки перевіряв територію Рубльовки. На Рубльовці працюють багато таджиків, узбеків, їх сприймають, як рабсилу. Азійцям доручають чорну роботу — прибирання вулиць, догляд за газонами, натомість українців і молдован вважають спеціалістами у будівельній справі.

— Як росіяни ставляться до українців?

— Більшість наших заробітчан володіють російською, тому не особливо відрізняються від місцевих, а отже, не відчувають меншовартості, як, скажімо, азійці. Однак правоохоронці часто влаштовують облави у метро, перевіряють документи, можуть забрати до відділку.

— З вашої бригади хтось потрапляв до поліції?

— Ми рідко їздимо до Москви, але був інцидент на місці: якось наші хлопці у неділю ввімкнули гучну музику, а сусід поскаржився дільничному. Приїхав ОМОН і забрав їх до відділку, довелося заплатити штраф — по 100 рублів.

— Скільки заробляють наші заробітчани у Росії?

— У середньому за місяць — тисячу доларів. Це не так і погано, якщо порівнювати із заробітками в Європі. Мій колега в Італії за місяць одержує 700 євро, з яких 400 євро платить за житло.

— З початку Євромайдану говорили, що на кордоні з Росією не хотіли пропускати українців. Яка нині ситуація?

— Нині справді склалася важка геополітична ситуація. Ми з друзями не відчули якогось тиску, оскільки їздимо власним бусом, а от тим, хто потягами добирається, — важче. За правилами, на території Росії дозволено перебувати лише три місяці, потім потрібно перетнути кордон, стараємося не порушувати. А взагалі-то ми їдемо до Росії як туристи — подивитися на Москву (усміхається, — авт.).