Вербна субота

Без верби і калини нема України. Саме вербове гілля освячують в храмах українці у день входу Господнього в Єрусалим.  В Єрусалимі йому встеляли шлях пальмовим гіллям, а на Україні в такої пошани набула верба. Скромна і непомітна, в цей весняний час вона тішить око своїми пухнастими котиками і духмяним жовтим цвітом.

Пройде вербниця - зима назад не вернеться - казали в народі. Колись вважалося, що в цей день варто сіяти горох. Якщо ж у вербну суботу мороз, то на це була приповідка "Прийшов вербич, два кожухи тербич".

Верб на Тернопіллі  багато.  Верболози полюбляють вологу,  кора їх є лікувальною, це дерево овіяне безліччю легенд, проте найбільша увага для верби - саме завтра... І  сьогодні в кожній родині готують до свята декілька вербових гілочок, оздоблюють їх зіллям, бо завтра - Вербна неділя!

ВЕРБНА СУБОТА

Вербичко, дівчинко, небого!

Стоїть – голісінька! -  сміливо

Біля широкої дороги,

А її плечі пестять зливи.

Так тисячам сестер її

Цілують ноги ручаї,

Торкаються стебел тугих

Вітри - пройдисвіти лихі.

Стиду і осуду немає!

Цей світ кохає до краплинки!

І свої котики гойдає,

Мов ненароджену дитинку.

Коли, прискіпливі й бентежні,

Ми обираєм цю дорогу,

Гілки ламає, як належно:

- Встеліте шлях своєму Богу!

Візьміть мою єдину лепту!

За рік прийдіть до мене знов!

Хай буде вам ясний і легкий

Той шлях, котрим іде любов...

Дочекалася свята!

Дерево з легенди

У час негоди

Вербові віти пестить вітер

Вісь життя

Без верби і калини нема України

Котики вербові

Жовто-блакить...

Недалечко червоне яєчко, за тиждень Великдень!

Незламна!