Як тернополяни захищають Україну від окупантів: «Вручили повістку і дали п’ять годин, щоб зібратися»

Українські чоловіки нині готові до того, що їх можуть будь-якої миті призвати до армії.

Звісно, не всі рвуться служити, бо доводиться на певний час залишати сім’ї, однак хто, як не вони, захистять Україну від окупантів. 44-річний тернополянин Сергій Яцюк торік пішов на пенсію, працював у податковій міліції Міндоходів області, має звання полковника, а як колишній військовий — офіцера запасу (свого часу служив у Казахстані), тож його одним із перших мобілізували, пише 

— Мене призвали на службу наприкінці березня наразі на 45 днів, але далі можуть продовжити термін, — розповідає Сергій Яцюк. — Повістку принесли із військкомату за місцем моєї реєстрації на квартиру батьків, вони сказали мій номер телефону, тож мене повідомили про мобілізацію і дали п’ять годин, щоб зібратися. Я саме займався ремонтом свого помешкання, довелося відкласти… Ще півроку тому навіть в голову не приходило, що буду служити, але така вже склалася ситуація в державі. Утім, завжди розумів, що перебуваю на спецобліку військових запасу, тому при потребі мене можуть призвати.

Для дружини Сергія Лариси його мобілізація не стала шоком, бо вона із родини військового, її батько — полковник Збройних сил, тому їй не звикати до особливостей армійського життя. 11-річному синові Владиславу завжди подобалася батькова робота, нині хлопчик, звісно, сумує за татом, але пишається, що він захищає Україну.

— Я несу службу у відділі подачі мобілізаційних ресурсів обласного військкомату, допомагаю формувати групи призовників, — продовжує пан Сергій. — З військовозобов’язаних передусім призивають тих, хто нещодавно служив, хто має затребувану військово-облікову спеціальність, адже є частини, які, скажімо, найбільше потребують десантників, водіїв, стрільців. Нещодавно ми прикликали санітарів, словом, усе залежить від наряду. Коли приходить наряд про укомплектування військових частин технікою, організовуємо подання ресурсів. Звісно, на службу беруть тільки здорових громадян. А от за ухиляння від армії «світить» кримінал.

Хоча Сергій перебуває у гарнізоні у Тернополі, та з рідними практично не бачиться, навіть на великодні свята не міг вирватися додому — служба є служба. Лише іноді телефонує рідним, аби поцікавитися їхніми справами, підтримати морально.

За призваними до війська чоловіками залишаються робочі місця на підприємствах, де вони працювали, на час служби вони отримують певне державне забезпечення.

— Наразі, можна сказати, служимо просто так, адже рядові, яких призвали разом зі мною, отримали за два тижні березня мізерну суму — близько трьох сотень гривень, — розповідає Сергій. — Мені як офіцеру нарахували трохи більше. Але з 1 квітня внесені зміни до законодавства про службу у Збройних силах, які передбачають обов’язкову виплату службовцям їхньої середньомісячної зарплати, тобто будуть прирівняні за забезпеченням до контрактників. І це справедливо, бо ж є чоловіки, які на роботі отримували за день більше, ніж тут за півмісяця.

Російські війська й далі продовжують вторгнення на східні території України. Нині важливо усіма силами запобігти цим проявам, а також розхитуванню ситуації сепаратистами, аби не допустити війни.

— Потрібно мобілізувати усі сили, аби не допустити розколу України, — міркує Сергій. — Сподіваюся, нинішня напружена ситуація буде розв’язана найближчим часом. Але усі ми чули заяви міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова про оголошення війни та й інших російських політиків, тож мусимо бути готовими до різних сценаріїв…

Тернопіль окупанти армія
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

Коментарі