Розстріляне літо: ціною загиблих військових Україна відновлює мир на Сході і бореться, щоб Донбас був українським

Чорні хустки. Домовині, вкриті національними стягами. Розстріляне літо… Україна плаче сльозами матерів і вдів. На землі, яка поховала мільйони невинно убієнних голодом, знову стогін, біль, прокляття і запах смерті. Вона немов приречена на страждання. Як тоді, у 1933-у…

«Сьогодні вся Україна платить за те, щоб Донбас був український. І життя людей, які загинули, – це наша плата за відновлення миру і спокою», – заявила уповноважений Президента, нардеп Ірина Геращенко в ефірі «Шустер Live».

Правильніше було б сказати: Україна платить за бездарну, зрадливу політику своїх урядів, президентів, депутатів, олігархів, чиновників. Знищену армію. За невміння і небажання відповідати на інформаційні війни.

До речі, які економічні санкції запровадила проти Росії Україна? Наша держава й далі експортує чимало товарів до ворожої країни. Імпортує також. В Україні, радше, діють «народні» санкції, коли люди придивляються до штрих-кодів, аби не купувати товари окупантів.

Впоратися самій з північним монстром Україні важко. Ситуація складається таким чином, що наша держава – останній рубіж на шляху Путіна до Європи. Україна стримує російську експансію на Захід. Поки що. Бо сили не рівні. Бачимо, якою зброєю Росія вбиває наших хлопців. Наприклад, радник Президента Юрій Луценко в ефірі «Свободи слова» зазначив: українська армія користується снарядами з точковим наведенням, а терористи – забороненими міжнародними конвенціями установками «Град». Це – установка масового знищення. Її не можна використовувати біля населених пунктів. Але Росія завжди ігнорувала міжнародні норми, пише Наш день.

Європа може стримати агресора. Жорсткими санкціями. Чіткою позицією. Ізоляцією путінського режиму. Але, схоже, ризикувати фінансовим благополуччям заради України не має наміру. Крім, як учергове висловити «глибоку стурбованість». І ввести візові санкції проти терористів, які воюють на Донбасі.

Зустрічі українських політиків з європейськими колегами, дипломатичні реверанси, недолугі резолюції не принесли Україні миру і спокою. Позиція Європи щодо українсько-російського конфлікту – боягузлива й ганебна. Демократичні цінності, про які люблять говорити європейські політики, втратили свою цінність. Тамтешній політикум має чимало фактів і доказів, що вказують на російське вторгення і в Крим, і в східну Україну. Проте ціна російського газу, бізнесових угод набагато вартніша, ніж життя українців.

Європейці повинні дякувати Богу, що не зриваються вранці й не біжать до комп’ютера чи телевізора поглянути, що трапилось уночі. Не оплакують своїх і чужих дітей. І не запитують: «Господи, коли закінчиться війна?». Бо ніхто з людей цього не знає…

За словами директора центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентина Бадрака, Росія до масштабного збройного конфлікту готова, але остаточного рішення в Кремлі ще не прийняли. Путін підійшов до критичної точки, бо відчуває, що втрачає вплив на Україну. Силові відомства та військові експерти свідчать: РФ продовжує накопичувати військову техніку біля наших кордонів, і це стосується не лише Донецької та Луганської областей. Рух підрозділів і військової техніки бачили вже й біля сумського прикордонного загону. Отже, під загрозою можуть опинитися не тільки східні регіони, а й північні. Хоча в РНБО й не підтверджують можливого вторгнення військ РФ на територію України найближчим часом, прориви бойовиків через державний кордон, скупчення бронетехніки та можливе застосування штатних спецпризначенців свідчать про протилежне.

Даремно сподівається ЄС, що Путін може насититися лише Україною. Після анексії Криму там не розглядали усерйоз можливості «походу» Росії на материкову частину нашої держави. Та й узагалі складається враження, що пам’ять у Європи коротка. Невже забула запах поту російського солдата і тяжкий чобіт окупанта в Чехословаччині, Польщі, Угорщині? Берлінську стіну? Придушення народного повстання у колишній Німецькій демократичній республіці?..

Шоком стала заява канцлера Німеччини Ангели Меркель після зустрічі з Путіним про те, що Україна повинна якомога швидше почати прямі переговори з терористами. Цікаво, як уявляє цей процес фрау Меркель? Яким чином Президент Порошенко повинен вести діалог з російськими терористами Бородаєм, Гіркіним-«Стрілком», польовим командиром Безлером-«Бєсом» та їм подібним? Спершу їх треба виловити…

Експерти вважають: суть домовленостей між Путіним і Меркель може зводитися лише до одного: РФ не претендуватиме на сусідні області – зупиниться на Донбасі. Заява Меркель, кажуть, була зроблена від безвиході. Бо вона розуміє: вести перемовини з Путіним немає сенсу – він завжди бреше. А до санкцій третього рівня Меркель наразі вдаватися не хоче.

Обурені українці охрестили німецького канцлера Ангелою Ріббентроп. І в соціальних мережах пишуть: «Danke, Frau Ribbentrop!» («Дякую, фрау Ріббентроп!») Це – натяк на схожість домовленностей між Меркель та Путіним із сумнозвісним розділом сфер світого впливу – пактом Молотова-Ріббентропа.

Невдовзі Меркель зауважила: вислів речника федерального уряду Німеччини щодо прямих переговорів з сепаратистами невірно витлумачили, і висловила відданість ідеї консультацій тристоронньої контактної групи.

«Введення терористів у переговорний процес між Україною, РФ та ЄС – технологія Путіна. Погоджуватись на формат переговорів за участю терористичних організацій Україна не має права, і, я думаю, що український Президент такої помилки не зробить», - наголосив у ефірі «5 каналу» політтехнолог Тарас Березовець.

А український політик Віктор Балога на своїй сторінці у «Фейсбук» зазначає: «Публічне обіймання Ангели Меркель із російським «другом» свідчить: ЄС прийняв остаточне рішення про продаж України і навіть домовився про ціну. Час для торгів вибрано дуже вдало – західні політики переходять у мертву політичну фазу й навіть на неприховане військове вторгнення будуть реагувати максимум мовою заяв. Саме у «курортний» політичний сезон, у серпні 2008 року, російські танки з триколорами стояли під Тбілісі. Конкретні дії для захисту Грузії робили лише США, Польща, Україна і держави Балтії. Всі інші переймалися лише одним – як не образити московського царя».

Експерти застерігають: і Меркель, і Олланд, і решта європейських «миротворців» повинні пам’ятати, що після падіння України Європа має шанс зустрічати зиму в теплих оселях, нагрітих не газпромівським газом, а за допомогою російських осколково-запалювальних снарядів. Таких снарядів у Росії так само багато, як і природного газу…»

…А в Україні триває війна, продовжують гинути мирні люди. У Луганську лише за три дні жертвами бойових дій стали 17 осіб. По місту Сніжне на Донеччині було завдано авіаудар, за повідомленням керівника групи військово-політичних досліджень «Інформаційний спротив» Дмитра Тимчука, ймовірно, російською авіацією, бо українські військові польотів не здійснювали. А в терористів авіації немає. Загинуло четверо людей.

Із зони АТО чимало українських військових вивозять з тяжкими пораненнями, когось везуть додому в домовинах. У зону ж АТО й далі відправляють бійців без бронежелетів і касок. Ось і матері солдатів батальйону територіальної оборони Тернопільщини вимагають забезпечити їхніх синів належним обмундируванням перед тим, як відправити на Схід. Бо матерям, дружинам, дітям не потрібні військові почесті перед могилами загиблих рідних. Не потрібні посмертні нагороди і посмертні присвоєння звань. Найкраща нагорода – це життя. Все решта не має значення.