Валерій Борисов дав інтерв’ю з-за грат

Багатих і успішних в нашій країні не люблять, і тому кожний промах будь-кого із бізнесменів сприймається на «ура» не тільки їхніми конкурентами, а й пересічними громадянами. Саме тому обшук розважального комплексу «Алігатор» та арешт одного з його власників Валерія Борисова викликали у Тернополі більший ажіотаж, ніж всесвітня економічна криза, бо криза – поняття аморфне, а от розкішний «Алігатор» просто під боком.

– Чи вважаєте ви себе винним у скоєнні злочинів, які вам інкримінують?

– Ні, жодного злочину із висунутих проти мене обвинувачень, я не вчиняв. Думаю, суд розбереться та винесе правильне рішення.

– Що собою являє потерпілий? Адже відомо, він відбував покарання… Подейкують, що був засуджений за грабунок?

–Я не можу розповсюджувати таку інформацію без його згоди.

– Правоохоронні органи неодноразово підкреслювали, що Ви також маєте судимість.

– Так, я був судимий за економічний злочин, покарання було призначено умовно, на сьогоднішній день судимість «погашена».

– Чому так довго триває суд?

– Кримінальна справа сфабрикована, побудована лише на поясненнях потерпілого, котрі суперечать даним експертизи, що робить малоймовірним обвинувальний вирок суду. Тому прокуратура області, об’єднавшись зі слідчими органами, використовує всі можливі бюрократичні важелі для затягування судового розгляду.

– На Вашу думку, навіщо і кому це потрібно?

– Очевидно, є замовлення. Адже комплекс, в який вкладено 75 млн. гривень, у тому числі 38 мільйонів – гроші банку, був проданий за 13 млн. гривень. Я міг би перешкодити цьому, тому і був заарештований за формальним приводом та вже майже рік перебуваю під вартою, оскільки процес рейдерського захоплення майна ще повністю не завершений.

– Чим Ви аргументуєте своє твердження, що це було рейдерське захоплення?

– По-перше, арешт ледь не повним складом УБОЗу, у присутності представників усіх контролюючих органів міста. По-друге, з підприємства було вивезено вісім мішків бухгалтерської документації, яка не мала жодного відношення до викрадення автомобіля, за що мене арештували. Це унеможливило подальшу діяльність підприємства, по суті, паралізувало його роботу. Особливо хочу підкреслити, що були вилучені статути обох наших підприємств, які вилучаються у двох випадках: при ліквідації підприємства та при рейдерському захопленні.

По-третє, прес-конференція очільників силових структур. На ній демонстрували мисливську зброю, на яку самі ж правоохоронці і видавали дозволи, та наркотики, котрі, ймовірно, мені підкинули під час обшуку. Відтак з самого початку створювалась негативна суспільна думка щодо Борисова, аби пов’язати всі подальші дії, пов’язані зі мною та «Алігатором,» сприймались суспільством як наведення порядку.

– Чому Ви стверджуєте, що кримінальна справа сфабрикована?

– Щоб відповісти на запитання, коротко розповім, що відбулось насправді. Так, я дозволив Миколі С. зустрітись та переговорити у моєму офісі з потерпілим Анатолієм Т., який був винен  Миколі 2850 доларів США. Щоб було зрозуміло, Анатолій брав у Миколи під реалізацію браковану імпортну побутову електротехніку, ремонтував її та продавав за нижчою ціною. Після розмови Анатолій написав боргову розписку, мене ж попросили розписатись як свідка. У подальшому Анатолій Т. не розрахувався з Миколою С. та залишив йому під заставу свій автомобіль. Знову ж таки я дозволив залишити іномарку на території «Алігатора». Цим скористались автодилери з Вінниччини. Вони сплатили Миколі борг за Анатолія Т. та забрали автомобіль з території «Алігатора» без дозволу власника. У подальшому авто продали за підробленими документами. Повірте, я про це нічого не знав.

Через шість місяців, дізнавшись, що автомобіля на території « Алігатора» немає та переконавшись, що його знято з обліку в МРЕВ, потерпілий написав заяву в УБОЗ. Реагуючи на заяву, старший лейтенант М. Самарчук винесла постанову про порушення кримінальної справи стосовно невідомої особи за фактом підроблення документів з метою його використання. Однак ця постанова була скасована постановою одного з керівників обласної прокуратури, в якій були дані вказівки щодо притягнення мене до кримінальної відповідальності. Дана постанова, на мою думку, призвела до грубого порушення  основних принципів кримінально-процесуального права та спровокувала чисельні порушення зі сторони слідства та прокуратури. Так, покази свідків спотворювались, в обвинувальному висновку присутні фантазії слідчих та прокурорів, були й інші порушення. У результаті мене судять за злочини, скоєні іншими особами. Все сказане мною має документальне підтвердження у матеріалах кримінальної справи.

– Чи встановлено осіб, які заволоділи автомобілем Анатолія Т.?

– Так, їхні особи встановлено. Вони давали пояснення слідству. Згідно з їхніми поясненнями, вимальовується повна картина скоєного злочину, однак слідчий УБОЗу в Тернопільській області Андрій Яремко своєю постановою від 21 серпня 2010 р. відмовив у порушенні стосовно них кримінальної справи. Адже, притягнувши  їх до кримінальної відповідальності, довелося б звільнити з-під арешту мене, Валерія Борисова, а це, вочевидь, не входило в плани УБОЗу та прокуратури області.

– Яку позицію займав Анатолій під час слідства та в суді?

– У його поясненнях, даних слідству, він розповів про погрози та вимоги грошей з моєї сторони, але вони не підтверджені іншими матеріалами справи і спростовані результатами почеркознавчої експертизи – розписку він написав добровільно, без жодного тиску. У суді він не згадував про погрози, доки йому не нагадали про відповідальність за дачу неправдивих свідчень. А в останній своїй заяві, направленій у квітні до суду, попросив розглядати справу без нього у зв’язку з його від’їздом за кордон.

– Ви одружений?

– Так, одружений, маю двох дітей – сину 7 років, дочці – 8, стареньких батьків. Я люблю і дуже цінує свою родину, то невже би я почав займатись кримінальними справами, щоб зруйнувати мир і затишок у родині?

– Як родина сприйняла Ваше затримання?

– Дітям ми правди не говоримо, для них я у відрядженні, але дружина каже, що вони постійно питають, коли тато повернеться додому. Щодо батьків, то вони дуже тяжко переносять судовий процес. У мами почастішали приступи миготливої аритмії (почастішало неритмічне серцебиття, що може призвести до зупинки серця), а у батька навесні сталась повна блокада серця і йому вживили штучний водій ритму (пристрій, що вживлюється в серце, який завдає ритм).

Тож чекатимемо на справедливе рішення суду.