На Тернопільщині сотні людей залишаються без роботи. Побоюються, що завод поріжуть на металолом

Лановецький цукровий завод у минулому році не запускав виробництва. Працівники, які тимчасово залишилися без роботи, були майже впевнені, що цього року завод запрацює. Та сподівання не справдились, і тепер люди бояться, що підприємство закриють назавжди: поріжуть на металолом.

У невеликих Ланівцях місцевий цукровий завод дає роботу близько 550 людям. Він є найбільшим підприємством у цих краях. Завод не лише годує багато сімей, а й став для них частиною життя – деякі ланівчани пропрацювали тут по тридцять років. Специфіка роботи підприємства - у сезонності. Ближче до літа розпочинаються ремонтні роботи, з осені – прийом цукрового буряка і його переробка. Ті люди, які працюють неповний рік, у період незайнятості стають на біржу, а потім знову виходять на роботу, пише Номер один. 

Простій заводу в 2013 році люди ще якось пережили. Цьогорічна сумна звістка ж стала справжнім шоком. Піврічний період перебування на біржі закінчився, а роботи немає. Сім’ї, в яких обоє з подружжя працювали на цукровому заводі, залишилися без засобів для існування.

Інженер заводу з 30-річним стажем Микола Хом’як належить до числа так званих щасливчиків, йому вдалося знайти роботу водія. Каже, що до нової нижчої зарплати важко звикнути, але радий і тим. Чоловік розповідає про останні перипетії навколо підприємства.

- Працівників запевнили, що цього року завод буде працювати. Про те, що виробництва не будуть запускати, ми дізналися зовсім недавно. Заздалегідь ніхто нічого не знав. Раніше ми могли вісім місяців пропрацювати, потім стати на біржу і згодом знову повернутися на роботу. Тепер же термін перебування на біржі в людей закінчився. Щоб знову оформитися туди, треба десь попрацювати, а де? - запитує пан Микола.

Серед людей поширилася чутка, що підприємство закриють назавжди. Схвильовані працівниці кажуть, що їх завод можуть продати як металолом, а обладнання вивезти. Цю версію озвучує і Микола Хом’як.

Справа в тому, що підприємство належить холдингу «Т-цукор», який володіє ще шістьма цукропереробними заводами. Люди кажуть, фірма взяла у кредит кошти для інших заводів на рахунок лановецького підприємства. Останнє визнають банкрутом і розберуть на частини. Завод пустять на металолом і за ці гроші холдинг зможе виплатити всі борги. Таким чином лановецьке підприємство стане донором.

Директор холдингу «Т-цукор» Володимир Невістюк таку перспективу заперечує:

«Ми не плануємо знищувати завод, усе буде збережено так, як є. Завод ніхто не буде різати, просто ми змушені призупинити виробництво, щоб пережити важкий час».

Причинами того, що цього року підприємство не працюватиме, директор називає економічну й політичну ситуацію. Серед найголовніших проблем – нестача газу.

- Зараз ми запускаємо лише найенергоефективніші з наших підприємств.  Щоб отримати прибуток, завод має пропрацювати принаймні сто днів. Якщо ж ми розпочнемо роботу і нестимемо збитки, то буде ще гірше: не матимемо чим виплатити працівникам зарплату. Якщо у вересні газ ще знайдемо, то чим буде холодніше - тим більше проблем. Такий ризик ми не готові на себе взяти. Почнемо виробництво тоді, коли впевнимося, що буде газ. У теперішній же ситуації дозволити собі цього не можемо – це прямий шлях до банкрутства, - каже Володимир Невістюк.

Додала ложку дьогтю і в без того гірку долю лановецького заводу недавня негода. Вітер у прямому значенні зніс дах із підприємства. Місцеві кажуть, що покрівля пролетіла немалу відстань, ледь не потрапивши на проїжджу частину. Директор «Т-цукру» каже, що це збиток на мільйон гривень.

Щоб хоч якось прояснити долю лановецького заводу, працівники 22 серпня зустрілися з директором холдингу, запросивши і голову райдержадміністрації Івана Друзя, який взявся за вирішення конфлікту. Зійшлися на тому, що люди створять ініціативну групу, яка зможе регулярно перевіряти стан заводу. При ньому відкриють пункт прийому буряків для фізичних осіб. Це дасть роботу частині працівників і заохотить  людей сіяти буряк на наступний рік.

Власники підприємства для нагляду за об’єктом найняли охоронців з інших міст. Ланівчани ж наполягли, щоб створити охоронні бригади з числа місцевих жителів, ще краще, якщо це будуть працівники заводу. Бо вони зацікавлені, щоб обладнання якнайкраще збереглося. Таку ідею теж погодилися втілити у життя.

Та хепі-енду в історії поки що не буде. Сотні жінок і чоловіків залишилися без роботи, яку в містечку і без того важко знайти. А попереду - зима.