Тернопільські інженер та вчитель стали шляхтичами

Двом тернополянам - Арону Рудяку та Григорію Рибаку - вручили шляхетсько-дворянські грамоти. Один відзначився тим, що брав участь у спорудженні всіх найвизначніших об’єктів Тернополя. Інший, що завоював авторитет в учнів та вчителів школи, якою керує.

Новоспечені дворяни кажуть,що така грамота накладає на них велику відповідальність.Свої нагороди тернополяниотримали 14 липня з рук голови Шляхетсько-Дворянської Ради Тернопільщини Петра Криськіва.

- Їхні кандидатури на отримання почесного звання подала місцева громада, - каже він. - Вони чесно заслужили ці грамоти, щоб виховувати шляхетсько-дворянське покоління. Адже кожен з них зробив немалий вклад в розвиток Тернополя.

Арон Рудяк є легендою Тернополя, запевняє пан Криськів. Під його керівництвом у післявоєнні роки відбудовували місто, яке було повністю в руїнах. Це він подав ідею у Тернополі створити Співоче поле. На той час це був перший подібний проект на території України, ідею якого почерпнув інженер під час поїздки у прибалтійські країни. Під його пильним оком спорудили драмтеатр, обласну бібліотеку для молоді, запроектували Став та парк ім.Тараса Шевчанка.

- Коли мене направляли в Тернопіль після начання на три роки, я навіть не міг собі уявити, що залишуся тут на 43, - жартує 85-річний Арон Рудяк.

Чоловік не є корінним тернополянином - народився у Вінниці, жив і навчався в Одесі, а в Тернопіль приїхав за направленням. Працював спочатку головним інженером, а згодом - начальником Тернопільського філіалу проектно-дослідного інституту.

Іншому кандидату - Григорію Рибаку грамоту дали за визначний вклад у розвиток шкільної освіти Тернополя.

- Це чи не перший випадок в історії Тернополя, коли не тільки працівники школи, а й учні вийшли на мітинг, щоб відстояти свого директора, - зауважив пан Криськів.

Пан Рибак працює директором багато років, спочатку у школі №25, тепер - у № 9.

- Про школу №25 у мене залишилися дуже хороші спогади, - ділиться Григорій Рибак. - Найкращою оцінкою моєї діяльності є слова батька учня цієї школи. Він сказав: “Така школа, як була за вас, ніколи не була до вас і уже, напевне, ніколи не буде після вас".

Загалом такій повазі середтернополян чоловік завдячує долі. Каже, в житті його завжди оточували дуже чесні і порядні люди, від яких він вчився.