Реактивні дрони РФ долітають до Тернопільщини та Львівщини: чому їх складніше збивати

Російські реактивні безпілотники все частіше помічають над західними областями України, зокрема в Тернопільській, Рівненській, Волинській, Хмельницькій та Львівській областях. Ці апарати здатні долати великі відстані і за своїми характеристиками наближаються до крилатих ракет.

Чому російські дрони залітають так далеко, і як українська протиповітряна оборона реагує на цю нову загрозу? Про це розповів РБК начальник управління комунікацій Командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат. На думку Юрія Ігната, дальність польоту реактивного безпілотника залежить від його оснащення.

Росіяни можуть варіювати співвідношення між бойовою частиною, розвідувальним обладнанням, оптикою, системами захисту від радіоелектронної боротьби та запасом пального. Якщо зменшити вагу корисного навантаження, звільнене місце можна використати для додаткового пального. Це дозволяє дрону пролетіти далі та виконувати розвідувальні завдання над українською територією. «Герань-5» за своєю формою та конструкцією вже більше нагадує крилату ракету. Саме тому ці апарати часто називають ракетами-дронами.

Росія використовує ці польоти не лише для атак, а й щоб перевіряти можливості нових безпілотників і з'ясовувати, на яку відстань вони можуть долетіти.

Скільки реактивних дронів збиває українська ППО

Українські сили протиповітряної оборони поступово вдосконалюють свої методи протидії реактивним безпілотникам. Як зазначає Ігнат, під час окремих атак їхній показник знищення досягав вражаючих 85%. Проте навіть кілька дронів, яким вдається прорватися через оборону, можуть завдати серйозної шкоди.

Ціль можуть становити енергетичні підстанції, склади та залізнична інфраструктура. На ефективність перехоплення також впливають погодні умови. У туман, дощ або під час густої хмарності виявляти й знищувати повітряні цілі стає значно складніше, адже частина засобів ППО залежить від візуального спостереження.

Чим збивають реактивні «шахеди»

Найкращі результати проти реактивних дронів, за словами представника Повітряних сил, демонструє винищувальна авіація. Вертольоти виявляються більш ефективними проти звичайних «шахедів», які оснащені двигунами внутрішнього згоряння.

Крім того, Україна активно випробовує реактивні дрони-перехоплювачі. Найбільш досвідчені екіпажі тестують нові технології прямо в бойових умовах, працюючи разом із виробниками. Для управління такими апаратами необхідний швидкісний інтернет, і тут на допомогу приходить Starlink.

Перехоплювач має бути значно швидшим за свою ціль. Наприклад, якщо російський дрон рухається зі швидкістю близько 400 км/год, то для його наздоганяння перехоплювачу знадобиться швидкість приблизно 800 км/год або навіть більше.

Юрій Ігнат підкреслив, що розвиток таких засобів є важливим не лише з військової, а й з економічної точки зору: український дрон-перехоплювач обходиться значно дешевше, ніж російський реактивний безпілотник. Окрім авіації та зенітних ракетних комплексів, проти повітряних цілей активно працюють мобільні вогневі групи, засоби радіоелектронної боротьби та автоматизовані кулеметні турелі.

Вибір засобів залежить від висоти польоту та умов перехоплення. Низьколетючі цілі можуть знищувати мобільні групи та турелі, тоді як на більших висотах задіюються авіація та зенітні ракетні комплекси.

За словами Ігната, вже є випадки, коли автоматизовані турелі змогли збивати навіть реактивні дрони. Проте такі системи не є повністю автономними: для їхньої ефективної роботи потрібна підтримне втручання людини.

Росія також використовує інші швидкісні боєприпаси

Особливу загрозу становлять баражуючі боєприпаси «Бандероль» (S-8000) та «Дань-Т», які запускаються з повітря. Спочатку їх запускали з безпілотників «Оріон», а згодом — з вертольотів. Тепер, за словами Ігната, ворог, ймовірно, переходить до запусків із літаків.

Згідно з його даними, протягом минулого місяця Росія використала близько 350 таких апаратів — це приблизно вдесятеро менше, ніж реактивних дронів. Їхня заявлена дальність польоту становить близько 600 кілометрів, а швидкість — близько 600 км/год.

Ігнат підкреслив, що Росія поки що, здається, не може наростити виробництво цих боєприпасів такими ж темпами, як реактивних безпілотників. Проте реальні виробничі можливості ворога залишаються невідомими.