Безпритульні собаки в Тернополі

На жаль, співіснування собаки і людини не завжди буває благополучним. Здавна собака була людині другом, охоронцем, помічником на полюванні, пастухом, поводирем, мовчазним всерозуміючим компаньйоном, веселим напарником для дитячих ігор.
Але боляче дивитися, коли собака стає іграшкою, і її, як іграшку, яка стала нецікавою, залишають на вулиці. Щоправда, таких випадків в Тернополі не надто багато.
Як правило, безпритульні собаки на вулицях нашого міста - це не ті, котрих вигулювали на повідку, а потім залишили напризволяще.
Тернополяни-власники собак зазвичай піклуються про своїх улюбленців, як про членів родини. Недавній випадок тому ілюстрація.
Дівчина з гарним великим білим песиком на повідку вирішила скупати свого вихованця на Ближньому пляжі. Декілька чоловіків старшого віку, що зазвичай відпочивають в цьому місці, слушно зауважили, що варто купати собаку  трохи далі, а не там, де купаються люди (на Ближньому й справді купалися і купаються ті, кому далеко добиратися на Дальній пляж). Дівчині запропоноване місце для купання собаки не сподобалося, вона повернулася туди, де купалися люди. Відпочивальники зробили зауваження ще раз, а тоді на адресу дівчини почулася нецензурна лайка. Молода вродлива власниця собаки зреагувала відповідно - голосно заявила, що краще її не зачіпати, бо вона сама може гавкнути ще сильніше, ніж собака... На цьому сторони розійшлися, і кожний залишився при своїй думці. Фактично на голому місці виник конфлікт...
Більшість безпритульних собак в Тернополі народилися і виросли "на волі" і ніколи не мали господарів. Це, звичайно, не їхня провина. На вулицях міста ці собаки мають улюблені місця відпочинку, знають, де їх підгодовують жалісні тенополяни, регулярно приходять на "пункти харчування" (і це також подобається не всім городянам). Там же, на вулиці, вони гуляють свої собачі весілля, і тоді зграї собак збільшуються у декілька разів і бігають містом, лякаючи перехожих.

Як правило, серед безпритульних собак небагато маленьких песиків. І нарікання тернополян на те, що містом  вештаються великі тварини, можна зрозуміти, бо часом співіснування собаки і людини може стати дуже болючою проблемою. Так, днями в Тернополі на 11-річну дівчинку накинулася вівчарка, дитина опинилася в лікарні (до речі, та собака не була безпритульною).

А ось ще один лист - від тернополянки Ольги:
"Мене дуже хвилюють зграї собак, які бігають містом! В мене маленька дитина, та й я сама змалку не дуже дружу з собаками. Так що хоть на вулицю не виходь! Чому місцева влада нічого з цим не робить? В центрі на площі біля театру, де гуляє стільки маленьких діток, бігає зграя безпритульних собак. Ми живемо біля Галицької, то тут їх ціле кубло! Особливо небезпечно ходити зранку і ввечері, коли вони збираються в зграї. Ну і що, що їх стерилізують, та ті собаки як телята в величину, так він ж сам роздерти може, а як гавкне на дитину, тож можна переляк на все життя дістати!!! "

А тим часом в сусідньому Львові собак безжалісно труять просто на вулицях. На захист бездомних песиків там стають і діти (вчора провели свою акцію протесту),  і  дорослі (вони розповідають, що агонія отруєної тварини на асфальті триває декілька годин, і на це страшно дивитися). Кадри й справді моторошні - напівживий (скоріше вже мертвий) собака на вулиці, по якому рясно повзають мухи... А разом з безпритульними собаками, як виявилося, гинуть і ті, котрі мали господарів і були домашніми улюбленцями.

То яким же буде вирішення  проблеми співіснування людини і тварини в Тернополі?
Зрозуміло, що собака - симпатичний чи потворний, великий чи маленький, пухнастий чи облізлий, агресивний чи спокійний, приручений чи дикий, бадьорий чи хворий, з розумними оченятами чи гострими іклами, в дорогому нашийнику чи з купою бліх - завжди залишатиметься собакою.

Головне, щоб ми, люди, зуміли залишитися людьми.