Кулеметник з Тернопільщини, який воює в зоні АТО: «Бої ведуться на відстані 500 метрів з різних видів зброї»

Мешканець смт. Дружба Теребовлянського району Андрій Юрчик перед Новим роком повернувся з АТО додому у відпустку.

Андрій пішов до армії за призовом райвійськкомату в серпні 2014 року і невдовзі потрапив на навчальний полігон 4-го батальйону 24-ї механізованої «Залізної» бригади поблизу Яворова Львівської області. У свої 37-м немаленького зросту чоловік з перших днів здобуття військової науки відчув, що дається взнаки фізична втома.

Все ж часу на роздуми й нарікання не було, кожного дня пізнавалися все нові й нові завдання, вправляння на виживання в умовах війни. Воїну закарбувались назавжди найдрібніші і незначні, на перший погляд, елементи поведінки в тій чи іншій наближеній до бойової ситуації. Пізніше на передовій він із вдячністю згадував інструкторів навчальної бази. На навчальному полігоні, за словами Андрія Юрчика, їх тримали доти, поки кожен солдат повністю не опанував усі військові вправи та знання, і це тривало понад два місяці. А потім військовий підрозділ Андрія отримав техніку в Чугуєвому та Лисичанську, а далі – передова –с. Кримське Луганської обл. Кожного солдата Андрієвого підрозділу було повністю забезпечено військовою амуніцією, зброєю та боєприпасами і якісним харчуванням, пише "Номер один".

Фізична та загальна підготовка Андрія незабаром далася взнаки, адже він став кулеметником. Не кожному доручать у війську таку важливу і надзвичайно відповідальну справу. Рядовий піхотинець відчув це у першому бою. Кулеметник першим іде на визначену для бою позицію, він має вдало вибрати своє місце, щоб ніхто з бійців не заважав, щоб ніхто не опинився на лінії вогню. А після бою кулеметник останній покидає позицію, в разі потреби прикриває відхід групи й таким чином на його совісті життя бойових побратимів. І дякувати Богові, завдяки точним, майже рефлекторним виконанням усіх раніше опанованих військових наук Андрій не зазнав важких поранень. Так, були незначні подряпини, не варті уваги лікарів, з якими справлявся самотужки, все гоїлося на очах. Слід відзначити, що солдат Андрій Юрчик - принципова людина, перш за все - до себе, до товаришів по зброї і про все і завжди говорить правду. Він скромний, чесний та вмілий солдат, не полюбляє похвали, несправедливості. Нині всі говорять про недоліки в нашій армії, а от від Андрія такого не довелося почути. І це дуже добре, отже, наше військо таки піднімається на ноги, зміцнюється щодня, стає вправнішим.

А між тим, на початку війни не все так було добре. Бували випадки, коли вояки були мало забезпечені, в тому числі й землерийною технікою, бійцям доводилося рити траншеї, окопи, бліндажі вручну і часто під шквальним вогнем супротивника. Отоді, з тремтінням у голосі та значним невдоволенням пригадує Андрій, від прямих попадань снарядів летіли врізнобіч частини тіл воїнів, з якими лише хвилину тому спілкувалися… А безпосередні командири не давали наказу про припинення робіт. На докори солдатів у кращому разі посилали їх до комбата. Були випадки, коли ті командири загадково зникали під час нищівних обстрілів. Деколи бувало й так, що в результаті нескоординованих дій між командуванням окремих підрозділів виникали збройні сутички між своїми, яких приймали за ворогів. Наприклад, не повідомили заздалегідь про прибуття групи, яка йшла на заміну, тощо. Військова наука складна, й кожна дрібничка тут має вагу людського життя, і помилки у ній також виправляються лише життями.

Андрій зі своїм підрозділом ось уже скільки часу перебуває на передовій лінії оборони. Згадує, що на початках ворожі обстріли з мінометів, гармат та реактивних установок були щодня і в бій доводилося вступати також щодня. Бої ведуться в основному на відстані 500-1000 м з різних видів зброї, ворогів спостерігають переважно через бінокль. Їх не видно неозброєним оком, але кулі та снаряди летять й отруйними жалами дістають, жалять на смерть. Тому за таких обставин потрібно бути вдвічі, а то й у 10 разів обережнішим. Як згадує Андрій, ще до перемир‘я він брав участь у штурмах, довелося зі своїм підрозділом захищати відомий усім 31-й блокпост. А після обстрілів зі всіх можливих жерл, особливо «Градів», каже Андрій, глянувши на поле «зеленки», бачиш – воно зоране, зоране воронками. Та на такому полі хлібороб ще довго не зможе сіяти хліба, ще довго метал плугів буде скреготати об метал осколків.

З позитивом воїн розповідає тепер про благоустрій свого підрозділу. Живуть вони у власноруч побудованому бліндажі на 6 бійців, там є буржуйка, яка не лише тепло дає, на ній можна підігріти й зготувати страви, чай. Дрова заготовляють самі, переважно із знищених снарядами дерев, також нарешті побудували лазню. За свою службу Андрій разом зі всіма надбавками отримує близько 6000 грн. на місяць. Каже, що це, з одного боку, не мало, а з іншого – не багато. Але не в грошах справа, не за них ми стоїмо.

Андрію перед ротацією довелося побувати в госпіталі. Там йому зробили, за його словами, «невійськову операцію». Та, напевно, все ж таки причина недуги полягала у надважких фізичних і психологічних перевантаженнях в умовах передової. Він щиро від себе особисто та від поранених бійців дякує всім працівникам Вінницького виїзного військового шпиталю в м. Сватовому (Луганська обл.). Найперше лікуючому лікарю, також симпатичним медсестричкам, працівникам харчоблоку, які готували смачні, майже домашні страви. А також учням із місцевої школи творчості, які виступали з концертами перед пораненими бійцями.

Під час бесіди з Андрієм у штаб волонтерської допомоги, що на першому поверсі будівлі Теребовлянської РДА, завітала вчителька з ученицею із Різдвянської школи. Вони принесли малюнки для воїнів АТО, які вручили Андрію.

Крім того, у теребовлянських волонтерів віднедавна з‘явилася добра традиція: вони везуть у зону АТО українські прапори і там воїни-земляки на них пишуть свої побажання, залишають автографи. Повернувшись, волонтери вдома такі прапори віддають у школи, сільські ради, інші установи, які замовляли подібне. Ось і Андрій поставив свій автограф на прапорі України.

На фото: Кулеметник Андрій Юрчик залишає свій автограф теребовлянській волонтерці Оксані Стадник

Кулеметник з Тернопільщини зона АТО українська армія
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань

Пригоди
Відео ДТП виклав у Facebook у спільноті Тернопільські плітки користувач Вася Чушкин. Аварія трапилась 18 вересня неподалік "Ватри". "Водій червоного мінівену не справився з керуванням та виїхав на зустрічну... вот і все. Двох водіїв забрала швидка", - коментує Hapeniuk Vitalii. Переглянути відео можна за посиланням.
Суспільство
Про скандально відомі ігри "Синій кит", "Червона сова", "Момо", які поступово схиляють підлітків до самогубства, відомо майже кожному, хто користується інтернетом. Проте у пересічних тернополян вирішили запитати, що вони думають про ці небезпечні явища, а також, як захищають від них своїх дітей, братів або сестер. Як інформує "Медіатор", тернополяни кажуть, що потрібно контролювати своїх дітей, аби ті не потрапили у зону ризику. Додають, що у підлітків має...
Пригоди
18 вересня поблизу села Сапанів (Кременецький район) окремими осередками на площі 0,9 га виникла пожежа покладів торфу. Як повідомляє "Погляд", до виникнення даної пожежі могло призвести випалювання сухої трави, полум’я з якої перекинулось на торф. До гасіння залучено сили та засоби 5-ї державної пожежно-рятувальної частини: 12 чоловік особового складу, 3 одиниці спецтехніки та 2 мотопомпи. Забір води на гасіння проводиться з річки Іква, що протікає непода...
Суспільство
Молода мама Світлана ПУШКАР, за професією психотерапевт, тому виховує свою дитину за правилами сучасного світу та оминає застарілих шаблонів. Про це вона написала на сайті pro.te.ua. «Я не забороняю сину нічого. Але уважно дивлюся, куди йде. Стежу, щоб задовольняв інтерес і, водночас, був у безпеці. Фраза «Не можна» мені не підходить, «ні» — не конструктивне. Звернула увагу, що відповідаю йому в пікові моменти — саме ті слова злітають з мого язика першими....
Суспільство
Протягом кількох днів на Тернопільщині перебувають представники американських організацій «Радіологи без кордонів» та «Разом для України». Сьогодні, крім візитів до лікарень області та профілактичної роботи з населенням, вони також зустрілися з керівництвом області. Голова Тернопільської ОДА Степан Барна відзначив, що результати співпраці Тернопілля та «Радіологів без кордонів» приємно спостерігати. Дуже позитивно, за його словами, що співпраця відбуваєтьс...
Пригоди
21-річного юнака, який напідпитку днями злетів з тераси ресторану «На небі», пролетів відстань майже у два поверхи і, при цьому, не постраждав, - ніхто не каратиме. Штрафів він не платитиме. Адже ніхто, в тому числі і керівництво закладу громадського харчування, де стався нічний інцидент, претензій до молодика не має. Пише 20 хвилин. "Одразу після того, як чоловіка зняли з даху за допомогою спецтехніки, його доправили до міського відділу поліції", - повідо...
Суспільство
17 вересня, близько 20-ї години, мешканка Кременця зателефонувала у поліцію, щоб заявити про зникнення свої 10-річної доньки. За її словами, дитина ще вдень пішла з дому і до цього часу не повернулася. То ж на пошуки неповнолітньої направили працівників слідчо-оперативної групи місцевого відділу поліції та інспектор ювенальної превенції. Коли правоохоронці прибули за адресою, де мешкає дівчинка, то з'ясували, що дитина нікуди не пропадала. Вона весь час гр...
Пригоди
Уже більше року сім’я Гончаровських з Тернополя намагається відсудити право власності на земельну ділянку, яка дивним чином опинилась у руках іншої особи – власниці суміжної ділянки Ольги Федченко. Пише сайт Тернополяни. Про те, що частина території на вулиці Стецька, 26а з невідомих причин йому більше не належить, Володимир Гончаровський дізнався тоді, коли хотів отримати кадастровий номер. Виявилось, що його видали іншій людині, яка начебто і є власником...
Суспільство
Увесь православний світ в очікуванні надання автокефалії Українській Православній Церкві. Своїми міркуваннями про надання Томосу і можливість об’єднання православних церков в Україні поділився владики Нестор, архієпископ Тернопільський і Кременецький Української Православної Церкви Київського Патріархату. "На сьогодні в Україні ситуація непроста. У нас три православні церкви: Українська Православна Церква Київського Патріархату (УПЦ КП), Українська Автокеф...
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!