• Головна
  • Україна як повія, прапор як ганчірка...
09:00, 23 серпня 2011 р.

Україна як повія, прапор як ганчірка...

“ На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України...» згідно з Указом Президента України, Л. Кучми, «Про День Державного Прапора України» від 23 серпня 2004 року

Я народилась, коли Україні, як самостійній та незалежній державі, виповнився рік. Здавалось,тільки почала дихати, розвиватися, і коли я виросту, то побачу її сильною, могутньою, патріотичною державою. Та не тут то було. З року в рік проблеми,криза,революція,то курячий  то свинячий грип, Захід і Схід. Інколи питала мами, а для чого взагалі її створили, відірвали від СРСР, коли так плюндрують, рвуть на пазли, ділять на регіони.

Я не жила в часи Сталіна, не купувала пиріжки по 3 копійки, не бачила смерті «у всій її красі», але повернутись в ті часи, до тієї «Окраїни» не хочу. Ми ж маємо усе для того, щоб гідно жити, процвітати. Звісно, «ламать не строить» ,та кому ми такі потрібні?! Європі? Їй і без нас тепло. Росії? Та панянка тільки тішиться від нових негараздів, що ми самі  собі створюємо.Але що говорити про економічний розквіт, коли ментальність тріскає. Вона стала схожа на старий та гнилий паркан. Щороку його фарбують, забілюють, замазуючи щілини та іржу.

Так і ми, впроваджуємо Державні свята, як тою фарбою розмазуємо їх по життію українців, що без жодного духовного наповнення, напяливши вишиванку, йдуть на площі своїх міст  випити пива, потеревенити про «брехливих політиків»в  той час,коли самі навіть  своїх Державних символів не знають. В Києві, у столиці України, наш жовто-блакитний перетворився на блакитно-жовтий. В День Українського Прапора, він же висить навпаки. Ми в своє День народження на голові не ходимо, то чому прапор повинен? Він  майорів над Україною ще до проголошення її незалежності. Він бачив більше, ніж  вона сама. Але кому то зараз треба? Політика перетворилась у бізнес, Україна стала повією, яка переходить з  рук в руки. Мені боляче бачити її такою. Вбиває безсилля. Та сьогодні свято, День Державного Прапора, того, що майорить над моєю країною.Поки ми це пам'ятаємо, ми тримаємось, ми – українці.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Останні новини
Оголошення
live comments feed...