Державне свято очима мешканця Тернопілля

Віктор Феськів  на час проголошення Незалежності був у свідомому віці, тоді йому виповнився 31 рік.  Чітко пригадує  збори, членські внески, політінформації, революцію «на граніті»…

Тоді він навіть став безпосереднім учасником перепоховання Василя Стуса в Києві.  Всі члени його сім’ї виступали  за незалежність.

- Пам’ятаю знесення пам’ятника Леніну в Тернополі, Київ – мітинги, ОМОН, гумові кийки, 500-річчя Січі в Запоріжжі,та й, врешті,всі події, які відбувались в ті часи.

Можу відзначити ряд змін, серед яких соціальні (як учителю стало жити важче (ми є ніхто в цій корумпованій олігархічній державі) та економічні:  яка може бути економіка при такому устрої!?  Релігія досі використовується в політичних цілях (УПЦ Московського патріархату). Ми стали незалежні, але олігархи,бувші уомуно-більшовики впираються й до сьогодні при допомозі “сусідів”. Економіка – тільки для збагачення олігархічних кланів, а якою вона може бути, коли головним правилом є купив – продав, вкрав – продав, обдурив – збагатився, продався, зрадив – заробив…

День Незалежності святкую, звичайно, правда, учителів за кращими советськими зразками заганяють до раю під “ласкаві” очі голови облдержадміністрації, після обіду, бо він, бачте, хоче у всіх райцентрах ручкою електорату помахати, створили певний трафік!

А хотів би відсвяткувати вдома або в Тернополі з друзями, пригадати ті часи,коли ми зі сльозами на очах вітали підняття синьо-жовтого прапора над Тернополем.