Тернополянин дійшов до Євросуду, щоб довести свою правоту

Чимало людей уже отримали сатисфакцію в Європейському Суді. Але в українські колеги досі не поспішають дослухатися до рішень європейців, - інформує 20minut.

— Усім подобається гасло “Один за всіх і всі за одного”. Однак інколи трапляється, що треба стояти одному за всіх, — каже уродженець Тернополя, а нині — громадянин Сполучених Штатів Андрій Г.

Кілька років тому цей чоловік (прізвище редакції відоме, але з етичних міркувань його не повідомляємо — прим. ред.) зауважив, що водіїв незаконно змушують виробляти нотаріальні доручення на право користування авто. Його самого притягнули до адмінвідповідальності за відсутність такого доручення. Але винним себе пан Андрій тоді не визнав.

Обурила судова тяганина

— Я пройшов міський, обласний, Верховний суд, — продовжує чоловік. — Звертався з клопотанням у Конституційний суд і до уповноваженого з прав людини.

У міському суді справу чоловіка розглядали чотири рази. За його словами, розібратися у всьому намагалися і міська, й обласна прокуратура, а також управління МВС усіх рівнів. Та справу з місця це не зрушило. Тож Андрій Г. звернувся до Європейського суду з прав людини. Лише на отримання ухвали цього суду про прийнятність справи, як він каже, пішло майже три роки.

— Мені відмовили двічі, — розповідає чоловік. — За той час правила дорожнього руху змінили тричі. Думаю, просто розбиратися у цьому питанні не захотіли.

Недосконалістю законодавства в той час скористалися спритні ділки, стверджує чоловік, і нав’язали тимчасові реєстраційні талони, “пропхавши” рішення через Кабмін.

— Після “Помаранчевої” революції я зайшов до одного впливового офіцера в ДАІ, — продовжує пан Андрій. — Нагадав йому, що “Міліція — з народом!”, а тому, мовляв, врешті-решт треба вирішити це питання. Але він попросив не підставляти його під удар системи і пообіцяв провести інструктаж, аби за відсутність доручення чи тимчасового реєстраційного талона протоколи не складали. До пенсії йому залишався рік...

Загалом “війна” чоловіка із системою тривала вісім років.

— А нещодавно ті доручення взагалі скасували, — підсумовує екс-тернополянин. — Але це — не моя перемога, хоча я не здався, “спалив” нерви і здоров’я. Так буває. Тому іншим раджу навчитися вчасно зупинятися.

Тут суди належно не працюють

Україна входить до першої п’ятірки країн за кількістю звернень до Європейського Суду з прав людини. І це нікого не дивує. Та зважаючи на ставлення вітчизняних суддів до рішень досвідчених колег з Європи, ця структура ще не має достатнього авторитету у нашій державі, кажуть тернопільські юристи. Тож ефект врешті і юристи, і позивач отримують половинчастий. Програє лише держава, бо відповідає у суді вона.

— Одна із системних помилок — це невиконання рішень місцевих українських судів, що вказує на те, що українська судова система належно не працює, — каже голова Європейського Суду з прав людини Жан-Поль Коста. — Друга системна помилка стосується умов утримання людей під вартою і можливостей судового перегляду справ, що призвели до ув’язнення людей.

Бувають, як він каже, й індивідуальні проблеми, які від цього не є менш серйозними. Те саме помітили й тернопільські юристи.

Судова “Санта-Барбара”

— У 2010-му закінчилася одна судова епопея, розпочата ще в далекому 1995 р., — каже радник права Олег Мартинюк. — Тож протягом 15 років суди різних інстанцій України розглядали цивільну справу щодо майнового спору між фізособами, предметом якої було встановлення права власності на житловий будинок. У ролі представника однієї зі сторін того спору я вступив у справу у 1996-му.

Відтоді пан Мартинюк разом із довірителем тричі пройшов так звані великі судові кола: місцевий, апеляційний і Верховний Суд.

— За цей час донька того чоловіка закінчила школу, інститут, вийшла заміж, народила. Сам довіритель встиг розлучитися, стати дідусем, повторно одружитися, а молода дружина — народити йому сина. Ось така судова “Санта-Барбара”, — жартує чоловік.

Однак їхній процесуальний супротивник у 2010 р. звернувся до Євросуду із заявою про порушення державою Україна його прав. Справу він виграв, тож відповідача — тобто нашу державу — зобов’язали виплатити на користь заявника певну суму компенсації.

— Тож від тієї справи у мене залишилися двоякі відчуття. З одного боку, я виграв нелегку справу в нашому суді, з іншого, ця перемога якась неповноцінна, — каже радник права. — Рішення Європейського Суду — аргумент вагомий і, на перший погляд, перекреслює всі наші здобутки. Але так лише виглядає.

Євросуд, як пояснює юрист, розглядає заяви, подані особами, які скаржаться на порушення своїх прав. Тобто сторонами процесу є громадянин України та наша держава.

— Ви можете звернутися до Суду лише зі скаргами, предмет яких перебуває у сфері відповідальності суб’єкта владних повноважень, наприклад, парламенту, суду, прокуратури тощо, — пояснює чоловік. — Суд не розглядає заяви, спрямовані проти приватних осіб або недержавних інституцій (див. підстави для звернення до Євросуду — прим. ред.). Ознайомившись із заявою та із судовим рішенням, ми підписалися б під 90%-ми аргументів, які там навели. Однак, як кажуть, кислинка залишилася...

Це варто врахувати

- Ви можете позиватися, якщо вважаєте, що особисто є жертвою порушення однією з держав-сторін Конвенції ваших прав чи основоположних свобод.

- Якщо йдеться про порушення гарантованих Конвенцією та протоколами до неї прав — одного або кількох. Але суд не розглядає заяви, спрямовані проти приватних осіб або недержавних інституцій.

- Суд приймає заяви до розгляду лише після того, як були використані всі внутрішні засоби юридичного захисту, і лише протягом шести місяців з дати винесення остаточного рішення.

- Якщо ваша заява стосується рішення національного суду, наприклад, вироку, то після того, як ви використали звичайну процедуру судового оскарження, немає потреби знову вдаватися до спроб перегляду цього рішення.

- Можете подати заяву до Суду протягом шести місяців після ухвалення остаточного рішення судом або органом влади, до компетенції яких належить визначення питання, що є предметом вашого звернення до Суду.

Довідка

- Європейський Суд з прав людини заснували в 1959 р., відповідно до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, аби забезпечити дотримання державами-учасницями їхніх зобов’язань.

- Детально про подання заяв — на сайті www.minjust.gov.ua.

- Заяву можна надіслати за такою адресою: Au Greffier de la Cour europeenne des Droits de l’Homme Conseil de l’Europe, F 67075 Strasbourg Cedex, France.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

Коментарі