«ТІК» у Тернополі виконував весільний панк з елементами музичної еротики (фото)

Перед концертом на підтримку нового альбому вінницького гурту «Тверезість і культура», соліст – Віктор Бронюк – поспілкувався у «Березілі» з журналістами.

Тернопіль - шосте місто у «Весільному турі», і Віктор ділиться, що всюди «ТІК» зустрічають дуже тепло, зал так гарно підспівує, наче репетирував кілька тижнів! На таку ж емоційну підтримку автори «Оленів» та «Сірожиного пірожиного» сподіваються у «файному місті».

- Ви вже не вперше у Тернополі. Що вам найбільше подобається у нашому місті?

- Мушу зізнатися, що так толком ніде і не мав змоги побувати. Буваю у «Подолянах», де велика колекція микулинецького пива, яке я люблю. Хороше місце «Диканька», подобається ваше Співоче поле, парки. Постійно мені радять відвідати ресторацію «Старий млин». Завтра вранці, якщо вдасться, заїду в центр, до пам’ятника Ігорю Пелиху, бо не зумів потрапити на його відкриття…

- Яка з пісень вашого нового альбому вам подобається найбільше?

- Це все одно, що запитувати у батьків, які мають чотирьох дітей, кого з дітей вони більше люблять! З кожною піснею пов'язаний якийсь момент життя, зміст, частинка серця… Тому я їх всі люблю. Звісно, бувають моменти, коли хочеться чогось ліричного чи чогось запального: врешті, змінюється настрій, пори року, змінюються самі люди!

- Чи використовуєте ви у своїх піснях політичний підтекст?

- Не пробуємо цього робити. В нас в Україні рано чи пізно все починається або закінчується політикою. І заполітизованість, незадоволення владою робить нашу молодь апатичною. Постійні зміни для держави не є добре. Я співчуваю тим школярам, для яких щороку змінюються умови вступу до вишів. Наш стиль «стьобу і сатири» передбачає привертання уваги суспільства на якісь життєві проблеми, недоліки, висміює негатив.

- Чому ваш новий альбом – весільний?

- Люди стали позиціонувати нашу музику як весільну. Нехай, якщо вони приносять людям радість. Я гадаю, що гарно просто дарувати людям свято. Весілля – це веселе свято, і пісні на ньому лунають різні – і змістовні, і сумні, і розважальні, сороміцькі, традиційні чи нетрадиційні…Ми колись зробили спробу охарактеризувати нашу музику як весільний панк з елементами музичної еротики. Музика має бути з емоцією, з характером. Ми не робимо шаблонні пісні, бо де починається шаблон – закінчується творчість. Я не хочу заганяти музику в стилі: от наприклад, ти виконуєш китайський реп чи там емо-гоп-транс. Це обмежує тебе в розвитку.

- А які ваші улюблені свята?

- Коли більшість людей святкують, музиканти – працюють. Але є два свята, на які я обов’язково з родиною: це Різдво і Великдень. Часом рідні ображаються, що я на свято не вдома, але я себе до творчості навіть більше ревную, аніж вони. Я кажу, що роботу слід робити добре, або не робити взагалі.

- Сьогодні – день студента. Як ви згадуєте свої студентські роки?

- Я маю великий стаж студента, навчався 9 років! Як то кажуть, є що згадати, але дітям того не розкажеш! Був активним: і в КВН грав, і в СТЕМі, і у народному театрі... Багато було насичених подій. Тому й теперішнім студентам бажаю брати максимум від цих років, здобувати враження і друзів. Але й адаптовуватися до суспільних умов. Бо отак гуляєш-гуляєш, а потім видають тобі ту пластикову картку, заради якої ти вчився 5 років, і ти отримуєш шок, бо розумієш, що не хочеш працювати за здобутою спеціальністю. Це реалії української держави.

- Чого б ви хотіли ще навчитися? Опанувати нове заняття найближчим часом? До прикладу, вишивати хрестиком?

- О, вишивати хрестиком я вмію. Я закінчив Барське художнє училище, тому все вмію з обробки натуральних матеріалів, ковальства, ювелірного мистецтва, лозоплетіння, ткацтва, шиття… Інколи займаюся цим на дозвіллі. Але якщо є час, то нема натхнення, або навпаки. Хоча я полюбляю малювати, маю мольберт і фарби вдома. Особливий інтерес до художньої творчості виявляє донька.

- Які ви маєте ще плани щодо зіркових дуетів, таких модних зараз?

- Ми не маємо таких от «п’ятирічних» планів щодо творчості. Все трапляється спонтанно. Щодо тандему з Іриною Білик, то я давно хотів почути спів Іри українською.

- Яку ж музику слухаєте?

- Або радіо, причому регіональні станції, або тишу. Тишу теж треба вміти слухати.

- Чи співаєте ви в душі?

- Я за собою такого не помічав. Міг заснути від втоми у ванні, і прокинутися, бо вода вже захолола, але не співав: я не маю особливих творчих збочень. А от в автомобілі можемо з дружиною співати. Хоча вона в мене займалася танцями, завжди нарікає, що не має голосу. А от теща, яка, до речі, не пропускає жодного нашого концерту, має гарний голос. І моя сестра, і мати також.

- А дітям колискові співаєте?

- Єві – час від часу, як захоче, а от син не любить. Діти хочуть послухати казочки, читаємо їм українську класику про Колобка на Пана Коцького.

- Що ви самі любите читати?

- Не скажу, що я є затятий читач, але полюбляю перечитувати сучасну українську прозу, особливо Сергія Жадана. Його твори усі перечитав, крім книги «Ворошиловград», яку позичила у мене моя кума з Луганська.

- Чи відчуваєте ви на собі впливи осінньоїдепресії?

- Осіння депресія є у того, кому нічим зайнятися. Це своєрідний спосіб приховати лінь. Найкращий спосіб подолати депресію – це її не допускати. А так – в мене вдома два малих антидепресанти. Одному – 2,5 років, іншому – рік.

На завершення зустрічі Віктор роздав автографи присутнім, побажав тернополянам хорошого настрою, натхнення і творчої наснаги, та запропонував поставити масну «крапку» на закінченні літа та переходити у «зимову сплячку» під звуки музики «ТІК».