Тернопільські чари в «Азбуковому королівстві магів та янголів»

Щойно завершився Другий книжковий фестиваль дитячої книги «Азбукове королівство магів і янголів», який проходив 13-16 жовтня у Києві в Музеї книги та друкарства.

Під час свята юні читачі мали нагоду не тільки ознайомитися із видавничими літературними новинками, а й відвідати цілу низку майстер-класів із малювання, співу, власних проб пера, взяти участь у різноманітних творчих конкурсах, відвідати виставки художніх робіт та рукотворних книг. Більшість імпрез святкового дійства мали глибоко духовне та патріотичне спрямування Магія слова, мистецтва та дух дитинства об’єднали митців з усієї України.

Тернопіль теж долучився до цієї мистецької події. Ірина Мацко, авторка низки творів для дітей, директор тернопільского видавництва «ІрМа», голова Тернопільської філії Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва презентувала у рамках фестивалю свій новий літературно-мистецький проект — альбом родинного дерева «Казка мого роду». У програмі презентації було проведено майстер-клас під назвою «Усі ми єдина родина на великій планеті Земля».

- Яке видання ти презентувала у рамках фестивалю?

Презентувала альбом для дітей «Казка мого роду». Унікальність цього видання, вважаю, полягає у самій його тематиці, яку ми маємо розвивати, втілювати і прищеплювати молодому поколінню. Оскільки це — наш фундамент. Створюючи альбом, я врахувала теперішній технологічно розвинутий час, коли люди не часто вже друкують фотографії, залишаючи їх в електронному вигляді. Сама так роблю. Тому в альбомі місця для фотографій відведено відсотків 30%. Основне завдання видання — підказати, підштовхнути до збирання інформації про історію своєї родини підростаюче покоління.

Тематичне наповнення чудово оформлене молодим талановитим дизайнером Костянтином Бібіком, який сторінка за сторінкою створював сьогоднійній його образ. Вийшло дуже добре, спокійно, справді з відчуттям, що книга створена для старовинних записів. Звичайно, видавництво внесе ще свої правки, але концепція залишається та ж. Зі створенням змісту мені дуже допомоіг відомий тернопільський митець, заслужений діяч мистецтв України, член НСПУ  Богдан Мельничук, з яким ми співпрацюємо вже кілька років, і я дуже йому за це вдячна.

Отож видання має бути цікавим, корисним, розкішним, змістовним і, думаю, повинно бути на книжковій полиці у домівці кожної людини, яка бажає знати і шанувати свою історію, а не бути, наче перекотиполе, без роду і племені. Як кажуть у народній приказці — «Без роду нема народу».

- Як же відбувалася презентація твого альбому в Києві?

Презентація проходила у формі художнього майстер-класу з метою ознайомити дітей 3-4 класів та їхніх батьків із виданням, оскільки альбом ще тільки готується до друку. Приємно, що дітей на захід прийшло дуже багато. Школярі за допомогою ножиць, картону і клею спробували власноруч намалювати та створити власне родинне дерево.  Спочатку ми розповіли про важливість та значення родинного дерева у житті кожної людини. Дуже приємно було, що діти брали активну участь і знали свій родовід навіть до прародичів. Розповіли ми дещо про структуру альбому, а потім всі разом почали створювати свої родинні деревця. Діти із задоволеннм виконували такі завдання. На аркушику паперу ми клеїли своє деревце, де найбільшою квіткою, центральною постаттю була сама дитина, мама і тато — менші квіточки, розташовані поруч. Далі — бабусі та дідусі. Також біля квіточки-дитини іншими, маленькими квіточками вклеювалися братики та сестрички. Виростали наші «квіти» з вазону, який за старовинними традиціями уособлював основу творіння, фундамент всесвіту. А зображалося це все колись у давнину на вишитих рушниках, і саме по них можна було прочитати свій родовід. Завершували роботу орнаментом з дубових листочків, хоч дехто з дітей клеїв їх просто на дерево. Це ще раз підкреслює творчість та креативність сучасних дітей.

Кумедно було, коли одна дівчинка вирішила у своє  родинне дерево вклеїти песика, і на мою заувагу, що, можливо, песик  все-таки не є членом родини, я отримала обурливу відповідь, що є і ще й яким! Довелося вклеїти песика у родинне деревце. Ось так пощастило чотирилапому «члену» родини.

Презентація-анонс альбому була розрахована також і на те, щоб отримати відгуки критиків, літературознавців, людей, які цінують книгу, та врахувати їхні міркування щодо створення альбому. Відгуки про альбом були тільки позитивними і підтвердили мої міркування та думку видавництва про те, що саме такий продукт зараз є актуальним на українському книжковому ринку. Людям це потрібно. Багато хто з опитаних щось подібне робить в домашніх умовах. Тобто збирають інформацію про свій рід, фотографії предков, щоб передати ці знання і матеріали у майбутньому своїм нащадкам. Думаю, альбом допоможе це зробити тим, хто таку роботу вже розпочав самостійно, і підштовхне до пошуку тих, хто ще не почав вивчати свою історію. Дітям альбом допоможе зрозуміти важливість понять «сім’я», «рід» та підкаже напрямки пошуку і запитання, які вони зможуть задати бабусям та дідусям про своїх родичів, щоб у майбутньому мати що розповісти розповісти своїм дітям та внукам про їхню родину.

- Коли «Казку мого роду» можна буде знайти у книгарнях Тернополя?

Планується видання альбому до дня святого Миколая, але, звичайно, це буде залежати  і від технічних можливостей видавництва, оскільки подарункове серйозне видання не варто робити поспіхом. До цього часу ще відбуватимуться презентації-анонси у Тернополі та й після виходу альбому також. Про місце і час буду повідомляти. Запрошую усіх зацікавлених!