Без корупції: місія (не)здійсненна?

Нещодавно Тернопіль "прославився" гучним корупційним скандалом у міській владі. Цю гучну подію можна називати по-різному: і політичними переслідуваннями, і підставою, і встановленням справедливості, але суті це не змінює.

Іміджу міста завдано шкоди, навіть якщо це справді переслідування і підстава. Інвестор неохоче прийде туди, де напевно відомо, що справи вирішуються не через закон, а через дбайливо прописані схеми та товстий чемоданчик з грішми.

Ми, як громада, яка хоче, щоб місто процвітало, маємо не сидіти, склавши руки, а повинні зробити так, щоб навіть не було підстав для корупції, або щоб її можна було швидко локалізувати і зупинити.

Громадський контроль насправді велика сила, потужніша, ніж діяльність офіційних структур. Хто на кого має впливати? Трудові колективи повинні впливати на вибори профільних керівників. Вчителі – на обрання начальника управління освіти. Підприємці – на обрання відповідного керівника, який впливає на видачу дозволів. Їхнє ж слово має бути взятим до уваги, якщо є намір відкликання чиновника, який втратив довіру. Тоді за "корупцію у місті" буде відповідати не "хтось", а ми самі.

Для того, аби громада мали змогу і мотивацію до контролю, чиновники повинні вчасно, прозоро і детально звітувати про власну діяльність. Це має бути не в стилі піарних передач "міська рада інформує" і не "для галочки". Адже латати дороги, сприяти розвитку спорту – це обов’язок кожного, хто очолює місто. Натомість звітувати потрібно про те, наскільки відповідає діяльність влади очікуванням містян.

Однак наразі і реальність, і соцдослідження свідчать про те, що ми визнаємо факт існування корупції і навіть трохи беремо в ній участь, хоча боролися проти неї на Майдані. Скільки можна скаржитись і згоджуватись на таке? Може, варто почати діяти і брати владу під контроль. Інакше вона буде поганою.

Відгуки залишайте на моїй сторінці в Фейсбуці