Славне комсомольське минуле знаних тепер тернополян

Як тернопільські комсомольці у 1980-х роках жили? Як повідомляє 20 хвилин, колишні комсомольці нашого міста стали успішними бізнесменами, посадовцями та громадськими діячами. Вони, як свідчать документи, створили чимало турбот для партії наприкінці 80-х.

Серед прізвищ членів міськкому, обкому та кандидатів туди - Смакоуз, Білінська, Желіховський, Ковалик, Мариновський, Тригуба. Водночас історією тернопільського комсомолу тих часів зацікавилися іноземні вчені. Так, бельгійський історик Том Джунс пише книгу про покоління 1989 року.

Займалися екологією й есперанто

- Говорю про тих, кому тоді було 18-25 років. Книга буде про молодь України, Польщі, Італії, Німеччини, Бельгії, Чехословаччини, Угорщини, Словенії, Австрії, Фінляндії. Можливо, поїду в Болгарію, - каже вчений, який наразі опрацьовує документи із Тернопільського облархіву. - Останнє комуністичне покоління було особливо цікавим, адже саме його представники входять до теперішніх еліт свого краю. У Тернополі я, здається, - перший із моїх колег, та й узагалі, коли пишуть про Україну, то здебільшого про Київ та Львів.

Тернопіль для історика цікавий, наприклад, тим, що саме у нас на референдумі щодо незалежності України були найвищі показники “за”. Але й це - не все.

- Першу екологічну експедицію Дністром організував Тернопільський комсомол. Секретарем тоді був Юрій Желіховський. Заснували і місцевий клуб есперанто. Це було через місяць після Чорнобиля і за два роки до утворення львівського “Товариства Лева” його експедицій Дністром.

Отож, за словами пана Джунса, у другій половині 80-х рр. серед людей, у тому числі в Тернополі, поширювалася непевність щодо майбутнього.

- Комсомол почав змінюватися, у Львові він взагалі пішов в опозицію, - каже дослідник. - А в Тернополі як на проблеми партійні органи почали вказувати, що хтось у медінституті заспівав народну пісню. Також комсомол, вже у Збаражі, почав ставити питання про встановлення пам'ятника Івану Франку замість Леніна. Партійні документи 1990 року відзначали, що газети “Ровесник”, “Тернопіль вечірній” і “Вільне життя” стали трибунами ворожої пропаганди.

Комсомол — школа досвіду

Як школу досвіду згадує комсомол перший секретар міськкому цієї організації у 1984-87 рр. і перший секретар її обкому в 1987-91 рр., а тепер заступник голови обладміністрації Юрій Желіховський.

- Я був 13-м і останнім головою обкому комсомолу від 1939 року. Причому народився на вулиці Комсомольській, тепер - Кульчицької, - розповідає 52-річний тернополянин. - Безумовно, що набуті там знання допомагають. Адже це і досвід організаційної, апаратної, кадрової роботи. Де ще було можна отримати це все!

Із досягнень тернопільських комсомольців пан Желіховський називає одне з перших екологічних товариств “Ноосфера”, запровадження виборів не традиційно радянського зразка - одного кандидата, а декількох, будівництво молодіжного житла, один із перших в Україні диско-клубів із лазерною технікою, клуб “Еврика”. Члени останнього запроваджували бізнес-ідеї.

- Ми не протистояли змінам у суспільстві, на відміну від партії, - продовжує Юрій Желіховський.

Будинки на Енергетичній - комсомольські

Згадує про своє членство у комсомолі і підприємець Володимир Мариновський.

- Перші вибори з-поміж декількох кандидатів відбулися у 1985 році. Я тоді балотувався на посаду другого секретаря обкому комсомолу, - розповідає тернополянин. - Було двоє претендентів і дозвіл на такі вибори дали на рівні ЦК комсомолу.

Пана Мариновського обрали. До слова, його опонентом тоді був Віталій Сороколіт, який пізніше теж став підприємцем. “20 хвилин” неодноразово писала про його судовий процес проти прокуратури - чоловікові приписували приховування податків, але він довів свою невинність.

У комсомолі Володимир Мариновський займався організаційними питаннями і роботою із робітничою та селянською молоддю.

- Засновували науково-технічні сектори, займалися газифікацією сіл, дбали про будівництво житла для молоді. Червоні будинки на вулиці Енергетичній збудували в рамках цього проекту. Ми не боялись брати на себе відповідальність.

Водночас, як зазначає Том Джунс, на відміну від комсомолу, навіть у Тернополі занепад комунізму наприкінці 80-х не відчувався у діяльності партії.

- Так, у грудні 1989 року у вашому місті були партійна конференція і делегат із Польщі, - продовжує пан Джунс. - Насправді у вас не було такої кризи, як у Польщі, де молодь була антикомуністично налаштованою. У вас і “Рух” постав в рамках перебудови, яку почала партія.