Володимир Базар, воїн з Тернопільщини після перебування на Сході України почав писати вірші, а нещодавно вже вийшла його перша збірка. Спочатку, зізнається пан Володимир, писав та опубліковував у соцмережах.
Там отримав багато схвальних відгуків. Зараз вже видав першу збірку, мріє вступити в Спілку письменників. Пан Володимир розповідає, що писав давно, але останні події в країні, мобілізація та емоційний стан пробудили талант.
- До подій на сході писав ще з 1993 року. Перший вірш на службі був написаний 26 липня минулого року. Назва ” Якби небула ця весна” написаний під Кримом, я тоді по іронії долі, службу проходив поряд з двома селами, з одне називалось – Мирне.
Володимир Базар розповідає, що його вже демобілізували, навіть встиг звикнути до цивільного життя. Про службу в зоні проведення антитерористичної операції каже, що їм з побратимами просто щастило, пише Тернопільська липа.
- Наш підрозділ був розкинутий по сектору -“М” . Я із своїм взводом був неподалік селища Гранітне . Ми охороняли певну територію і слухали як розриваються різні снаряди. Бойові виїзди були, але я був старший на позиції і залишався там завжди щоб контролювати і нести службу разом з усіма. Нам щастило. Снаряди або не долітали, або перелітали.
Місцеве населення, на думку пана Володимира було обманутим російською пропагандою. Там розповідає воїн, їх зустрічали неохоче.
- В АТО ми з лютого. Населення м’яко кажучи було задурене російськими каналами. Але в’їзд наш у це село ” Мирне” був без квітів і музики. Нас там м’яко кажучи не чекали. Змінилося трішки щось десь за два місяці , а до того часу наш національний прапор горів два рази. Проблем із їжею теж небуло. Волонтерам і людям низький уклін.
За час перебування на Сході України пан Володимир налагодив дружній контакт з сестрою.
- Під час служби в жовтні відновив зв’язки із сестрою, з якою не бачився майже 20 років. Вона і займалася організацією моєї збірки. На осінь планую видати ще одну. Перша була самовиданням. І тому тираж всього 250 а от другу планую із більшим тиражем.
