«Японська п’ятниця» у Тернополі (фото)

Давньосхідна магія цифр зробила п’ятницю, 11. 11. 11, чарівним днем для тернополян. Окрім того, що усі мали шанс загадати бажання, мешканці міста використали цей день як чудову нагоду стати ближчими до такої екзотичної та привабливої для нас японської культури: японка Еміко Міящіро навчила носити кімоно, завязувати фурошікі та мистецьки виводити ієрогліфи щастя.

Вперше Тернопіль, а вп’яте – Україну відвідала менеджер компанії "Сумітомо" пані Еміко Міящіро. Чимало охочих тернополян відвідали головний корпус ТНПУ ім.В.Гнатюка де й відбувалася зустріч, аби почути химерну японську мову наживо, поспілкуватися з гостей із країни вранішнього сонця та дізнатися секрети японського мистецтва.

Гостя з Токіо одразу ж подивувала відвідувачів своїм цікавим образом і зовсім не традиційним для Японії вбранням. Проте пані Еміко привезла до нас автентичні кімоно. Одразу знайшлися бажаючі їх приміряти: двоє студентів педагогічного перетворилися на годину у розкішну японську юнку та молодого самурая. Процедура вбирання кімоно має багато ритуальних особливостей, триває довго, і здійснити її самостійно дуже складно. Особливо це стосується техніки зав’язування банта на поясі «обі».

А загалом тернопільська молодь відзначила, що у плані символічності барв, візерунків, багатства вбрання українській стрій не поступається такому незвичному для нас кімоно. Традиційний одяг українців та японців відігравав функцію оберега, був ознакою статусу. Адже кімоно – дуже вартісна річ: мінімальна ціна становить тисячу доларів. До речі, японська традиція «фурошікі» - використання тканин різних розмірів та барв для загортання та перенесення предметів дуже нагадала український звичай використовувати хустку, ряднину чи «вереньку» в українському традиційному селі з тією ж метою. Щоправда, японці, з їх детальністю та ретельністю, розробили тисячі варіантів загортання у фурошікі книг, пляшок, одягу тощо… Дівчатам дуже сподобався спосіб завязувати з тканини клатчі та сумочки, а ще більше це сподобалося хлопцям, які побачили у мистецтві фурошікі суттєвий спосіб економії.

Це мистецтво виникло дуже давно, для того, щоб у лазні тримати свої речі при собі та вберегтися від крадіжки: «фурошікі» дослівно перекладається як «килимок для лазні».

Зануритися у мистецтво вишуканих форм, гнучких ліній та витончених рухів пензля з тушшю можна було трошки пізніше, у 24 школі, де пані Еміко проводила майстер-клас з японської каліграфії.

Сподіваємося, тернополяни використали свій шанс на здійснення заповітних бажань об 11 год. 11 хв. 11 сек. Ахто не встиг зробити це вранці, як моя подруга, мав змогу загадати найпотаємніше увечері, запаливши повітряного ліхтарика на березі Тернопільського озера, що також є давньою японською традицією.