• Головна
  • Невідоме Тернопілля: де ходять духи на єврейських кладовищах
14:15, 28 листопада 2011 р.

Невідоме Тернопілля: де ходять духи на єврейських кладовищах

На теренах України можна знайти місцини, де перетнулись і шляхи «великих переселень народів», і часи, і простори. Як приклад, наведу містечко Кременець, що на Тернопіллі…

Уздовж річечки Ікви, поміж горбів і крутих скель, вишукувались садиби, будинки, храми, Єзуїтський колегіум (1715 – 1735 рр), приватні оселі на пагорбах, давнє єврейське і польське кладовища, козацькі могили і навіть ботанічний сад, один з найстаріших на сході Європи, не кажучи вже про саму Україну... Іду довгою центральною вулицею Кременця, і мимоволі уявляю, як тут колись ходили «інакші люди», ті, завдяки кому тепер можу милуватися неповторними краєвидами. А ще уявляю, як усі ті садиби, вілли, кладовища пробують лізти нагору – на верхівки пагорбів; як «відвойовують» «верхній простір» у руїн фортеці Бони – а реалії буття, земля з її садами-городами, і прах тих, хто під цвинтарним камінням лежить, тримають біля себе, не відпускають місто догори.

Статистика: Нині в Кременці діють дев’ять храмів і монастир, а в місці під назвою «Дівочі скелі» б‘є цілюще джерело. Представники різних релігійних конфесій поміж собою не сваряться… У Кременці збереглись місця, де провів дитячі роки класик польської літератури Юліуш Словацький; тут навчався письменник Улас Самчук, а у ботанічному саду при Єзуїтському колегіумі вивчав ботаніку краю Микола Пржевальський. До речі, Кременецький ботанічний сад у ХІХ ст. став основою наукової бази при створенні у Києві університету Св. Володимира (це нинішній Національний університет ім. Т. Шевченка).

Дивний на перший погляд факт, який при ознайомленні з Кременцем став цілком зрозумілим і збагненним: міські цвинтарі мають … своє особливе життя, свій особливий вплив на місто. Якщо вам не спаде на думку потривожити спокій душ (духів) на древньому єврейському цвинтарі чи на козацьких могилах – маєте шанс «зарядитися» енергетикою світла та миру. Взагалі, місцеві цвинтарі – то містичні місця, зони, де перетинаються цивілізації. Так, на єврейському кладовищі серед 3.335 надгробків лише остання з могил – 1881 року – має напис російською мовою.

Усі інші – це староєврейські написи, і, як стверджують знавці, у цілому світі знайдеться не більше десятка науковців, здатних розшифрувати ці сірі, з пророслим зеленавим мохом письмена. Козацькі могили на горі Черн овіяні містичними розповідями: після смертельного кривавого бою у козаків не було сил поховати померлих, тож вирішили копати могили і проводити обряди наступного дня. Втомлені живі полягали просто на землю спати, поруч із померлими – а наступного ранку прокинулися поміж свіжих могил... А над тими могилами, де знайшли упокій козаки – кобзарі й бандуристи, невидима рука виточила з каменю обриси бандури.

Статистика: Кременецький козацький цвинтар на горі Черн – єдиний в Україні, де збереглися такі могили. А єврейське кладовище є одним з найбільших у Європі, і одне з найстаріших, що збереглись до наших днів.

У туристичних путівниках про Кременець – раніше його Крем‘янцем називали – можна знайти чимало емоційних повідомлень. Місцину називають «українською Швейцарією», але Швейцарія Швейцарією, а Кременець – то таки Кременець! Він розташований на берегах прадавнього Сарматського моря, кременецькі пагорби зненацька виростають перед подорожніми серед рівнини (чи ви їдете з Рівного – чи з Тернополя, ролі не грає, от виростають ті горби-гори, і все тут!). Око чіпляється за уламки фортеці – Бона Сфорца, королівна з роду Медичі, Королева Польська, полюбила ці місця, часто сюди наїздила, кажуть, у фортеці були спеціальні куточки для любовних утіх (якщо сучасну лексику використовувати, то була Бона садисткою і німфоманкою, недобру пам‘ять по собі залишила нащадкам).

Статистика: від фахівця Кременецько-Почаївського історико-архітектурного заповідника М. Вінницького: «Гора, яку в літописних джерелах називають Замковою, або ж Боною, насправді скеля. Час її вкрив землею, травою і лісом. Тут уже у ІХ – Х ст. життя вирувало, племена дулібів ці території освоїли. Взагалі, уперше Кременець згадується у 1227 р. Фортецю-палац подарував своїй дружині – неаполітанській принцесі Бонні Сфорці д‘Арагоні – король Сигізмунд Перший. Свого часу, замок не зміг штурмом взяти Батий, це вдалося пізніше українським козакам – це їхні побратими лежать на козацькому цвинтарі».

Кременчани охоче вам розкажуть легенду про те, що на дні колодязя, на стометровій глибині, сховані скарби королеви Бони. Їх охороняють духи стражників, знищених королевою спеціально для того, щоб охороняли ті скарби і не пускали до них живих... А ще ви почуєте про піснопіння, які лунають з боку єврейського кладовища в юдейські свята, і про сумний козацький спів, який з Черни вітер розносить над Кременцем. І єднає часи і простори…

 

Невідоме Тернопілля: де ходять духи на єврейських кладовищах, фото-1
Невідоме Тернопілля: де ходять духи на єврейських кладовищах, фото-2
Невідоме Тернопілля: де ходять духи на єврейських кладовищах, фото-3
Невідоме Тернопілля: де ходять духи на єврейських кладовищах, фото-4
Невідоме Тернопілля: де ходять духи на єврейських кладовищах, фото-5
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оголошення
live comments feed...