Про що українці шкодують перед смертю

"Працівниця хоспісу у Львові, допомагаючи безнадійно хворим і спостерігаючи за останніми хвилинами їхнього життя, виокремила п’ять речей, про які найбільше шкодують люди, які відходять у світ вічний", - про це пише Галина Терещук у блозі на радіо "Свобода".

Далі журналістка перелічує ці п'ять обставин: "- що не мали сміливості жити життям правильним у їхньому розумінні, а прожили життя так, як очікували інші люди; - що так багато працювали і витратили велику частину життя на одноманітну працю задля матеріального збагачення; - що не мали сміливості висловити свої почуття; - що не підтримували стосунки з друзями; - що не дозволили собі бути щасливішими. Мабуть, саме у хвилин смерті, людина стає собою.

Днями у львівський шпиталь привезли 88-річну жінку. Вона випила … 200 таблеток. Лікарі дивувались, як літня людина вижила. А таки вижила. Серце, розповіли медики, як у молодої людини.

У Львів вона приїхала з далекої Росії у 1945 році, бо так їй наказали. Усе життя називала себе атеїсткою і не розуміла людей духовних, з вірою у душі. Працювала у Львівському облвиконкомі медсестрою і життя було прекрасним у казковому місті. Роки йшли. Раптом син покінчив життя самогубством…Жінка залишалась одна і зрозуміла, що жити їй нудно. Але таблетки не допомогли відійти у вічний світ. Першим її бажанням, коли вона отямилась, було прохання про сповідь...

Ця жінка ще має шанс за чимось не шкодувати".