Кореспонденти відвідали рідне село Дмитра Фірташа, де відкрилася перша черга тепличного комплексу. І побачили два різних населених пункти.
Перше, на що звертаєш увагу, під'їжджаючи до села Синьків - малої батьківщини бізнесмена Дмитра Фірташа - на диво хороша дорога. Новий асфальт за бюджетні кошти поклали на протязі всіх сорока з гаком кілометрів від райцентру до села.
По дорозі журналістам в автобусі показали документальний фільм про Синьків. Твердження про унікальний теплом мікроклімат тутешніх місць розбивалися поривами вітру упереміш з рідкісним холодним дощем. Проте словам хлопчика, про те, що тепер теплиці Дмитра Васильовича видно з космосу, одразу хотілося вірити: багатьом запам'яталася підготовлена прес-службою Group DF інформація, в якій наголошувалося на швидкісному безкоштовному інтернеті, проведеному в кожен будинок. Втім, скляні конструкції першої черги комплексу «DF Agro», що виросли за черговим поворотом прибрали б будь-які сумніви навіть у найзакоренілішого скептика: теплиці Фірташа на площі 10 гектарів дійсно виглядають переконливо.
- Як односельці ставляться до Дмитра Васильовича? - Починаю розмову біля сільради з бабою Ганною.- Дуже добре, - одразу ж розсипається вона в похвалах, - у мене в господарстві чотири кози. А він підходить якось до мене взимку і пропонує сіно для них підвезти. А в цьому році пшеницю давав людям.- Безкоштовно?- Так. Кожному двору.- Яке! - Вступає в розмову дід Дмитро, - Продав кожному по сорок гривень за центнер. А це наша земля була. Ми йому свої паї продали. З паперами там все в порядку. Але ж наші землі були, міг би й безкоштовно, - не приховує образи дід.
Тим часом в сільраду почали заходити учасники ансамблю народного танцю «Надзбручанка» з Тернополя. Місце для переодягання їм виділили прямо в холі місцевої ради - посеред місткого приміщення був розставлений ряд столів, де галичанам і довелося розкласти свої костюми. Згадалася фраза з ознайомчого буклету про село: «Хоча територіально Синьків належить до Галичини, місцеві жителі здебільшого вважають себе буковинцями».
Підходив час урочистої церемонії відкриття першої черги тепличного комплексу. За огорожою, через дорогу від зведеної біля головного входу в комплекс сцени, зібралося із сотню односельців. На самій же сцені, поряд з дівчиною в народному костюмі, стояв Дмитро Фірташ.- Холодно, так? - Запитав він у неї, потираючи долоні. На що отримав сором'язливу, але ствердну відповідь.
Нарешті від вертолітного майданчика до теплиць доїхав Микола Азаров. Привітавши всіх на українській мові, прем'єр негайно перейшов на російську і виголосив невелику промову, присвячену співробітництву влади та приватного бізнесу у справі відродження села. Після Миколи Яновича слово взяв Дмитро Васильович, а пізніше, по закінченню вручення державних нагород присутніх аграріям, священнослужителі провели обряд освячення теплиць, в ході якого було завірено, що відтепер комплекс знаходиться під захистом ангелів.
Після того, як прем'єра провели по території теплиць, де він особисто побачив голландські, ізраїльські та фінські технології у ділі, настала черга фасувального цеху. У картонні ящики з написом SYNKIV і зображенням бджоли, що символізує дорогий процес запилення, молоді люди акуратно складали огірки, помідори та червоні перці. Микола Янович залишився задоволеним. А у журналістів виникло справедливе запитання. Адже фахівці, зайняті в теплицях захистом рослин, відкрито розповіли про те, що збір перших огірків тільки почався, помідори повинні дозріти в жовтні, а перець і зовсім - до середини зими. До того ж, і помідори, і перець без сорому фасували в ящики для огірків.
- А це ваш перець? Це він так за вересень виріс? - запитуємо у хлопця на лінії фасування.- Так, все наше, - відповідає один.- Привозний він, - трохи згодом таки визнається його сусід.- А звідки привезли?- Не знаю, на упаковці було написано, що з Голландії.
Екскурсія по селу остаточно формує сучасний образ Синькова. По суті, поки це - один великий будмайданчик. З понеділка, коли почесних гостей і журналістів слід прохолоне, будівельна техніка знову заполонить вулиці села: на черзі зведення теплиць на решті 30-ти гектарах. Крім цього, бізнесмен підносить своїм односельцям подарунок за подарунком: оновлені школа і амбулаторія сімейної медицини, новий Будинок культури, будівля сільради, готель, стадіон, газифікація всіх будинків. Продовжується будівництво дитячого садка.
- Дмитро Васильович, він для мене, як ангел. Він стільки для нас зробив, - ділиться своїми почуттями дід Василь.Як би в підтвердження його слів, з боку сцени біля тепличного комплексу доносяться обривки урочистої промови:- Спасибі Богу! Спасибі Дмитру Васильовичу Фірташу за те, що він зробив для нашого села!- Ставлення до нього непогане. Ми перестали ходити по багнюці. А що тут було раніше? Нічого, - більш обережний дід Андрій.
З його слів, Марія Фірташ, - мама бізнесмена, - завідує не тільки теплицями, але і всім новим будівництвом в Синькові.- Вона - його заступник. Вона керує теплицями, всім, що тут будується, весь час з телефоном, - говорить він.
Тим не менш, відчуття якоїсь роздвоєності села не покидає ні на хвилину. Ті ж селяни, які не втомлюються нахвалювати Фірташа, ходять в старому брудному і потертому одязі з пенсіями розміром від 300 до 1000 грн. У п'яти метрах від суперсучасного тепличного комплексу стоять похилені теплиці з порваним поліетиленом. Убогі хати вздовж оновленої дороги сором'язливо прикриває бордовий паркан з металопрофілю. А підприємницька хватка окремих сельчан часто набуває досить химерних форм.
- Бджоли, на жаль, як і все тут, теж голландські, - сказав Дмитро Фірташ в теплицях, показуючи новенький вулик.
Життя ж більшості його односельців навряд чи стане голландським так само швидко, як будувалися теплиці. Навіть не дивлячись на те, що після освоєння всіх 40 гектарів, бізнесмен має намір запустити поблизу Синькова вирощування на відкритому грунті решти компонентів «супового набору»: картоплі, моркви та цибулі.