Підземні ходи Тернополя приваблюють своєю загадковістю. Та відсутність фінансування не дозволяє розкрити їхні таємниці і віднайти загублені скарби. Що ж приховує Тернопіль під нашими ногами?
В обласному державному архіві зберігається унікальний документ під назвою «Дані про підземні ходи Тернополя» (російською мовою), виданий у 1946 році під секретним шифром тодішнім обласним відділом у справах архітектури. Далі майже дослівно деякі витяги з нього:
“…Розташування ходів цілком відповідає історичним переказам про те, що Тернопіль будувався у формі сузір’я Оріон, тобто п’ятикутної зірки. За планом стародавнього міста, усі його основні споруди розташовані саме так — п’ятикутником, дещо витягнутим у бік церкви над ставом: замок Тарнавського, Надставна церква, єврейська синагога (до наших часів не збереглася — авт.), Домініканський собор та церква Різдва Христового. Усі п’ять, за переказами, з’єднані підземними ходами і, крім того, мають у центрі — імовірно, на ринку — загальні зали, що вміщують до триста осіб.
Це підтвердилося місцем розташування древніх, нині вже не існуючих веж, а саме:
1. Кравецька вежа (цех кравців);
2. Шевська вежа (цех шевців), яка стояла на теперішній вулиці Нижня Подільська;
3. Обсерваційна вежа, тобто передня частина церкви на ставі;
4. Зруйнований, але відновлений Тарнавський замок;
5. Оборонний мур біля костелу Матері Божої (Катедра).
Ці припущення частково підтверджені документальними даними. Зокрема, єврейська газета «Хвиля» 12 березня 1933 року писала про відкриття підземних ходів часів татарської навали. «Голос польський» 9 квітня 1933 року теж писав про підземні ходи, існування яких підтвердилось обвалами, пише like. У записах музейного архіву йдеться про те, що 19 липня 1931 року на вулиці Руській стався обвал. В серпні 1931-го під час розкопок відкрили підземний коридор.
Скарби підземель
Підземні ходи викопували здебільшого під «стратегічними» спорудами, такими, як Тернопільський замок чи храми. Виявляється, є ціла мережа підземних ходів, які за Австрії виконували роль… дощової каналізації. Це тунелі заввишки 2 і завширшки 1,5 метра, їхні стіни обкладені дуже міцною цеглою, якої уже давно не виробляють.
За словами тернопільського інженера та архітектора Юзефа Зімельса, підземний хід такого роду він побачив, коли будував так звану стару піцерію. Він мав вигляд великого тунелю. Там, до речі, було знайдено старовинні наконечники списів.
Відомо, що у церкві над ставом до війни зберігалася Біблія XVII століття, інкрустована коштовним камінням. Вона вважалася дуже великою цінністю у віруючих. Коли почалася війна, Біблія зникла, і до сьогодні невідомо, де вона знаходиться. Пан Юзеф вважає, що є шанс знайти її саме у підземеллях під церквою. Адже, коли почали бомбити Тернопіль, дуже небезпечно було хапати таку цінну річ і кудись тікати, бо вберегти її в цих умовах було неможливо. Її було легше заховати у підземному ході, що підходив до церкви, і замурувати, а згодом віднайти.
Знайдені і замуровані на віки
Підземні ходи є і під Катедральним собором. Уже відомо, що один вхід туди — у самому центрі храму, а другий там, де вхід до обласного архіву. Наразі вони замуровані. Аналогічна ситуація у Старому замку.
Спогади колишнього майстра будівельної бригади Ніни Старовірової, яка на початку 50-х брала участь у роботах з відновлення Тернопільського замку. Вона розповідала, що замок має ще три поверхи вниз. У найнижчому і виявили будівельники масивні залізні двері «невідомо куди», бо були розташовані в зовнішній стіні споруди глибоко під землею. Робітники з цікавості підважили їх і потрапили у муровану штольню висотою в людський зріст, що вела в бік річки Серет. Пройшовши нею з факелами метрів двадцять, вперлися в штучний завал, а незабаром отримали від начальства вказівку зняти ті двері і наглухо замурувати отвір у підвальній стіні.
Багато підземних ходів було зруйновано під час зведення сучасних будівель. Але, як стверджує пан Юзеф, є місця в Тернополі, де вони досить добре збереглися і через 300 років. Одне з них — це майдан Волі, який з часу заснування Тернополя ніколи не забудовувався (про це свідчать карти забудови XVII — XIX століття).
Цікавих думок дослідників та фактів від очевидців є достатньо для початку пошуків, але чи зможе кожен на власні очі побачити підземний світ Тернополя покаже час.