Як ми повідомляли, вчора на Тернопільському міському стадіоні відбувся концерт “Лісапетного батальйону” та Дзідзя. Учасники гурту “Лісапетний батальйон” виконали для тернополян понад 10 пісень. Про творчі плани гурту кореспонденти “0352.com.ua” поспілкувалися з керівником колективу Наталією Фаліон.
– В Тернополі ми не вперше. Ми тут бували і гостями і по роботі. Кілька разів ми були в “Березолі”, правда, в рамках проекту, сольного концерту не мали. Так що Тернопіль для нас не таке недосяжне місто, хоча ми не часто у ньому буваємо. В нас репертуар завжди свій – мої пісні, мої слова та музика. Наша програма вибудувана і вже перевірена. Працюємо у своєму стилі – гумористично-жартівливому. Ми зайняли цю нішу вже давно.
– Як змінилося ваше життя після проекту “Україні має талант”?
– Люди нас більше впізнають. Фотосесії годинами відпрацьовуємо. Отримуємо багато листівок, люди нам пишуть вірші, щоби ми використали. Як всіх відомих людей таке життя трохи втомлює, але дуже приємно.
– Чи залишається у ваших планах участь у конкурсі “Євробачення”?
– На “ Євробачення”, якби кликали, ми би вже хоч завтра вже навіть їхали. 30 пісень маємо, якусь одну виберемо для “Євробачення”. Не знаю, чи доцільно була б наша участь у такому конкурсі. На євробаченні специфічна аудиторія, тим паче, що Росія вже бабок виставила.
– Наскільки часто пишете пісні?
– Написала одну недавно десь місяць назад. Бувало, шо в один день написала три пісні, одну завершила, а другу починала. Є такі дні, що тексти лягають і мелодії, а є такі дні що нічого не приходить в голову, я думаю “Боже, свої найкращі пісні я вже написала.” А потім дивлюся, є якась свіжа ідея, є два–три рядочки, пізніше допрацьовую. Я не чую в голові текст, я одразу співаю. Немає такого, щоб я спочатку написала вірш, а потім думала, як це все буде звучати. Усе відбувається одночасно. Навіть не можу пояснити.
– Як відомо, мільйон, який виграли у шоу “Україні має талант” піде на зведення церкви. На якому етапі будівництво церкви у вашому селі?
– Церкву будуємо. Завезена цегла і ніяк не можемо бригаду найняти, то вони закінчують об’єкт, та бригади не буде, то буде вже друга. Знову пообіцяли з першого числа почати роботу, вже подивлюся.
– Розкажіть про найближчі плани.
– В нас є гарне запрошення на Буковель, де фестиваль весіль, в Запоріжжя є запрошення, до Москви. Там дуже сильне українське земляцтво і вони організовують зустріч земляків перед Новим роком десь в кінці листопада. Цього року 23 числа їдемо до Москви. Плани – побувати в таких куточках, де ми ще не були, побачити світ, показати свою творчість, зустрітися з людьми, які нас підтримують, які за нас вболівали і на нас чекають.
– Хвилюєтеся перед виступом?
– Кожен виступ – це завжди нові враження, це маса хвилювань, тому що ніколи не знаєш як тебе сприйме глядач. Люди завжди різні, різний мають настрій, а може хтось прийшов без настрою. Ще такого не було, щоб нас зустріли не так тепло, але звичайно хвилюємося.
– Скільки учасників у вашому гурті і люди якої професії у вашому колективі?
– Учасників гурту є багато. На проекті брало участь 12 чоловік, сьогодні не повний склад. В нас захворіла Ганька, вона в лікарні, дуже переживаємо за неї. Вона сама перша учасниця в нас. Без неї сумно. У нашому гурті є люди різних професій – медсестра, продавець, з педучилища художній керівник, бібліотекар, директор будинку культури, хореограф, піаністка… Головне талант. Ми ж не підібрані люди, як то робиться колектив. Якщо збирають колектив, підбирають голоси, щоб гарно звучало. В нас такого не було, ми зібралися один раз і так і співаємо. Можливо ми не так гарно співаємо, якби хтось заспівав, але ми згуртовані за енергетичним змістом. Ми всі маємо позитивну ауру, а це – головне!
Тамта ҐУҐУШВІЛІ, фото, відео автора