По батькові чи на ім'я: українські школи обговорюють форму звертання до вчителів

В Україні вчителі та учні все частіше обговорюють, як краще звертатися у школі: традиційно – по батькові, чи сучасно – «пан/пані + ім’я». Ця дискусія виникла після посту вчителя Андрія Уткіна, який поділився думкою, що новий спосіб звертання робить спілкування більш невимушеним, а повагу – відчутною без зайвої офіційності.

Поштовх до обговорення дав вчитель географії Андрій Уткін, який поділився власним досвідом у соцмережі Threads, повідомило РадіоТрек.

“У державних школах, часом у приватних, до вчителів традиційно звертаються «Андрій Олексійович». І як тільки у «державці» я перетворився на Олексійовича, одразу стали рости ЧСВ, пузо, а згодом і борода виросла й сивиною одразу вкрилась. Але наскільки мій світ перевернувся, коли у приватній школі учні до мене стали звертатися: «Пане Андрію» (чи просто Андрій). І хоч пузо та бородень на місці, а на додачу ще й лисина, душею я помолодшав. Для мене таке звертання набагато приємніше. Це ж норм?”

Учитель зізнається: нова форма звертання додає йому відчуття поваги, але без надмірної офіційності, яка інколи робить спілкування між учнями та вчителем занадто “жорстким”.

Що кажуть інші педагоги

Пост Андрія викликав активне обговорення серед колег і батьків. Більшість погодилися: форма звертання справді впливає на атмосферу в класі.

Жанна, історикиня:

Валентина, вчителька:

Ольга, викладачка:

Марина, педагог:

Валентин, учитель:

Форма звертання — не лише формальність. Вона формує атмосферу у школі та впливає на те, як учні сприймають вчителів:

“По батькові” — символ традиційності, суворості та дистанції.

“Пані/пан” + ім’я — сучасніша форма, яка зберігає повагу, але додає невимушеності й партнерського тону.

Педагоги підкреслюють: для дітей важливо бачити у вчителі не лише “авторитет”, а й людину, з якою можна вести діалог. Саме звертання може стати маленьким кроком до демократичнішої та відкритішої школи.

Українські школи поступово переходять від суворих радянських норм до більш сучасних європейських практик. Дискусія “Андрій Олексійович чи пан Андрій?” показує, що мова і культура звертань — це не дрібниця, а частина великої зміни у стосунках між учнями та вчителями.