«Ми не можемо повірити, що пишемо цей текст», — зізнаються волонтери з організації Ноїв Ковчег. Саме вони отримали тривожне повідомлення про худу та виснажену собаку, яка тихо страждала під деревом у смт Козова.
Тварина ледве трималася на лапах і падала від болю. Обстеження в різних клініках тривали п’ять днів. Лікарі висували різні припущення, але точного діагнозу так і не вдалося встановити. Стан собаки погіршувався. Увечері 23 грудня волонтери вирішили вирушити до Львова.
Там собаку терміново прийняли в клініку, провели ще одне УЗД і нарешті встановили діагноз — інвагінація кишківника. Це небезпечний стан, і без термінового втручання шанси на виживання були мінімальними. Було ухвалено рішення про операцію. Кожна хвилина очікування здавалася вічністю. Коли ветеринар вийшов з операційної і сказав, що тварина може не пережити втручання, волонтери відмовлялися вірити в найгірше.
Ранок 24 грудня приніс довгоочікувану новину: собака жива. Вона успішно пережила операцію. Після цього почався тривалий період відновлення. Її годували шість разів на день маленькими порціями, а куратори проводили з нею час з ранку до вечора. Щодня — боротьба за життя, щодня — маленькі перемоги. Зрештою, лікування завершилося.
І сталося диво, на яке всі сподівалися: собака знайшла свою родину. Тепер її звуть Джессіка, і вона живе в новому домі, де про біль нагадує лише минуле.
Волонтери висловлюють подяку всім, хто допоміг у порятунку — кураторам, опікунам, лікарям та небайдужим людям, які підтримували фінансово й морально.
Історія Джессіки — це ще одне нагадування: навіть у найважчі моменти завжди є шанс на життя, якщо поруч є ті, хто не здається.