На зламі XIX і XX століть Тернопіль був важливим повітовим центром Королівства Галичини і Лодомерії, що входило до Австро-Угорщини. Місто зростало й жило активним торговельним життям: сюди приїжджали купці, відбувалися ярмарки, відкривалися школи, банки та громадські товариства.
Яким був Тернопіль понад століття тому, можна побачити на архівних світлинах, що зберегли вигляд його тодішніх вулиць. На фотографіях — вулиця Третього травня, нині Сагайдачного, та вулиця Яна Тарнавського, яка сьогодні має назву Руська. Світлини показують стару міську забудову, простір вулиць і перехожих в одязі, характерному для тієї доби.
Як залізниця змінила життя Тернополя
На розвиток міста значною мірою вплинуло залізничне сполучення зі Львовом, відкрите у 1870 році. Залізниця допомогла Тернополю стати одним із помітних торговельних вузлів Галичини. З міста вивозили зерно, худобу, шкіру та спирт-сирець, а завозили машини, тканини, сіль, гас і цукор. Жвавіша торгівля сприяла зростанню населення й збільшенню надходжень до міської казни.
Наприкінці XIX століття залізничні лінії сполучили Тернопіль із Микулинцями, Бережанами та Підволочиськом. Місто також мало шість шосейних доріг, якими можна було дістатися до навколишніх місцевостей.
Населення за століття зросло вчетверо
Упродовж XIX століття Тернопіль стрімко зростав. Якщо 1808 року тут мешкало близько 7 тисяч людей, то наприкінці століття населення вже перевищувало 30 тисяч. Приблизно половину жителів становили євреї, які відігравали помітну роль у торгівлі та ремеслах. Різноманітність національностей була однією з характерних рис міського життя того часу.
Важливе місце в торговельному житті міста посідав ярмарок Святої Анни, історія якого почалася ще у XVIII столітті. Він приваблював купців із навколишніх країв і був одним із головних торговельних осередків Галичини, зокрема для продажу зерна й коней. Спершу ярмарок відбувався на центральній Ринковій площі, але згодом його перенесли на оболонські луки. Там було більше місця для худоби, возів і товарів.
«Просвіта», «Боян» і «Сокіл»: як розвивалося громадське життя
Паралельно з економічним піднесенням у Тернополі розвивалося й культурне та громадське життя. У 1875 році тут відкрили філію товариства «Просвіта», у 1894-му заснували «Народну торгівлю», у 1901-му — музично-хорове товариство «Боян», а в 1904 році з’явилося товариство «Сокіл».
У місті відкривали банки, школи й читальні. У гімназії навчали польською мовою, проте водночас діяли українські громадські організації, які підтримували національну культуру.
Яким був Тернопіль біля Серету понад століття тому
Тодішні околиці міста також помітно відрізнялися від сучасних. Важливе місце в житті Тернополя посідали річка Серет і став, який утворився завдяки греблі ще у XVI столітті. Воду використовували для господарських потреб, біля ставу працювали млини, а місцеві мешканці рибалили.
На межі XIX і XX століть береги Серету здебільшого зберігали природний вигляд: вони були порослі вербами, а звичної нині міської набережної ще не існувало. Забудова біля річки з’являлася поступово, тож береги тоді виглядали значно природніше, ніж сьогодні.
Архівні світлини відкривають Тернопіль у час великих змін. Тоді місто розросталося й ставало важливим торговельним, транспортним і культурним осередком Галичини. Вулиці, якими тернополяни щодня ходять сьогодні, понад сто років тому називалися інакше, та й атмосфера на них була зовсім іншою.