Фінансування дитсадків – болюче питання. Тих грошей, які дає держава чи міська рада, недостатньо, тому долучатися заради добробуту дітей змушені й батьки. Цікавитись, куди йдуть кошти, - не лише право, а й обов'язок. Особливо якщо виникають підозри
До редакції 20хвилин звернулися батьки дошкільнят, які відвідують садочок №13, що на вул. Юності. Жінки нарікають, що гроші часто "зникають у чорній дірі", а зроблене за них того не вартує.
Плитка – 180 грн за метр
- У 2013 році повели дітей у садок, - пригадує мама дошкільнятка Людмила Киць. - Директор зібрала батьків двох чи трьох груп і сказала, що держава виділяє 35 тисяч гривень на меблі і 35 тисяч на ремонт санвузла. Але за такі кошти відкрити групу важко, бо приміщення було в жалюгідному стані. Тобто директор повідомила, що відкрити можна тільки з допомогою батьків. Дали батьки добровільні внески - загалом зібрали 31 тисячу гривень. Групу до першого вересня відкрили. Потім ще доздавали на штори, облаштування ігрової кімнати і спальні. Зібрали близько 14 тисяч.
Коли ж батьки побачили ремонт у санвузлі, дуже здивувалися.
- Ремонт за 35 тисяч - це два маленькі унітази, дешева плитка і ті ж старі умивальники, що й були, - нарікає інша мама, Інна Малявська. - Майстрів директор наймала сама. Батьки бачили кошторис. Наприклад, робота з облицювання плиткою – коштує 180 гривень за квадратний метр. Де такі ціни є? Є маса оголошень, де за 50 гривень готові поставити плитку.
Батьки ходили на прийом до начальниці міськуправління освіти Ольги Похиляк. Там почули, що коли роботи проводять державним коштом, то суми більші за ринкові - мовляв, така специфіка.
- З нашою директоркою говорили батьки і висловлювали свої підозри, але відповідь була одна й та ж: "Усі кошти освоїли чесно", - продовжує пані Киць. - Але ж керівник повинен дбати, аби була вигода садочку, а не комусь іншому. Бо чимало дірок своїми грошима закривають батьки, а тут гроші відмивають на таких ремонтах. Наші батьки спілкуються з батьками дітей з інших садків, де також робили схожі ремонти. Там кращі ремонти, і витратили на них 12-18 тисяч гривень.
У багатьох дошкільних закладах, наголошують гості редакції, на дошці оголошень висять звіти про витрату як бюджетних, так і батьківських грошей.
- У нас лише на зборах озвучують дані, - каже Інна Малявська. - Але аналізувати цифри на слух важко. Їх треба бачити. Я почала про це говорити з батьками, то керівник садочка телефонувала до мене з претензіями, мовляв, чому це я на неї рию. Але річ у тім, що я як мама, яка здає гроші на ремонт, хочу бачити фінансові звіти.
Питання не лише в санвузлі. Приміром, ремонт м'ясорубки обійшовся в суму майже 800 гривень. Замість нових меблів для групи, за словами батьків, привезли старі і трухляві. Привезли й матраци, які довелось віддавати на дезінфекцію.
- Ми пригрозили прокуратурою, нас було десять чоловік, - кажуть матері. - За тиждень привезли нові ліжка. Це при тому, що вони вже рік тому мали бути і гроші на це виділяли. Це лише частина проблеми, бо про витрати прозоро не звітують.
Біда, вважають тернополянки, — у байдужості більшості працівників дитсадка і батьків.
- Чомусь наші люди думають, що підозрювати у чомусь директора і питати про витрати – це є великий гріх, - дивується Людмила Киць. - Чи то за дітей бояться, чи то вже звикли, що громада має бути тихою і безмовною... Але проблеми можна вирішити. Кошти можна витрачати раціональніше, умови, в яких перебувають діти, можуть бути кращими. Ніхто не прагне звільнити керівника. Просто хочемо все перевірити і проконтролювати.
Відстоювати права дітей і дбати про їхній добробут — обов'язок батьків, наполягають жінки.
- Бути українцем – це не тільки вдягати вишиванку до церкви чи допомагати бійцям АТО. Треба не боятись відстоювати свої права і права дітей на краще життя, - підсумовує пані Інна.
Під час піготовки публікації виплив ще один "прикол" із фінансовою ситуацією у дошкільному закладі. В одній із груп встановили дві користовані батереї. Батькам директор повідомила, що витратила на їх купівлю 10 тисяч гривень. Коли батьки підняли гвалт, з'явився акт про витрачені 1800 гривень.