При усій різноманітності святкових заходів в Тернополі найсолодшим, без сумніву, було свято меду. Загустіле сонце, дбайливо зібране трудівницями-бджолами з квітів нашого краю, важко наповнювало банки, баночки, глечики, духмянило спогадом черешневого цвіту, липовим теплом, старим щедрим садом...
Господарі пропонували медового яства усім бажаючим - щедро, поважно, бо знають йому ціну. Про цілющі властивості меду знають на Україні здавна. А скільки турбот коло бджіл - про то знають лише пасічники. Вони - справжні ентузіасти, залюбки діляться один з одним секретами, дають поради.
А найбільше виділялася серед учасників свята меду молода вродлива дівчина у вишиванці. Чорноброва, вправна та ладна, легка до розмови і привітна до гостей - справжня українська красуня. Оксана Дека - студентка географічного факультету педуніверситету. А мед, що вона пропонує усім у цей святковий день - з батьківської пасіки. А батько успадкував ту пасіку від діда. Тому й не дивно, що Оксана знає про мед усе! Вона і порадить, і підкаже, і скуштувати запропонує, та ще й добрий десяток смаколиків з меду знає! Мед буває різний - з травневих пелюсток і з гречаних ланів, з липового гай, з конюшин, що пишно цвіли на луках Оксана знає, який мед найкорисніший при простуді, який при анемії, який краще давати діткам. І не дивно, що біля неї багато людей - так приємно, коли людина знає і любить свою справу! І не дивно, що коло неї, мов бджоли, вэються парубки - адже така красуня!